Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Грот афаліни 📚 - Українською

Читати книгу - "Грот афаліни"

286
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Грот афаліни" автора Павло Андрійович Місько. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 120
Перейти на сторінку:
розійшлися. Тепер між середнім і крайніми було метрів по сімдесят, а може, й по сто. Судзір ще щось командував, бо глісери перестали гасати будь-де, а швидко помчали наперед, ніби від крайніх катерів раптом потяглися, охоплюючи якийсь простір, руки-кліщі.

Радж зрозумів маневр: треба скоріше охопити табун, скупчити дельфінів, закружити на місці. А що буде далі? Радж уперше брав участь у відловлюванні дельфінів, усе було новим. Цього разу, коли Судзір привів у порт армаду суден (а деякі найняв на місці) і поставив Крафта перед фактом, містер Джері аж зніяковів. Усе! Немає відступу назад! Нові страшенні видатки, яких він смертельно боявся, — реальність. Навіть не втішило Крафта те, що заздалегідь платити не треба. Все одно доведеться потрошити гаманець. А наскільки? Ніби саме лихо потягнуло тоді за язик, підтакнув Судзіру, погодився на ловлю нових дельфінів (як топишся, то й за піну схопишся), а тепер уже все, відступу не може бути. Усе робить Судзір сам: і флотилію привів, і розпоряджається, як господар становища, віддає накази. За наказом Судзіра Радж узяв з собою всю збрую аквалангіста, а тепер упріває в чорному гідрокостюмі, чекає сигналу, щоб стрибнути за борт. А стрибати доведеться, бо дельфіни заплутуються в сітках. Під водою вони можуть пробути десять — п'ятнадцять хвилин, а звичайно виринають через три-п'ять хвилин. Вразливі дельфіни страшенно: якщо не утопиться, то може бути з переляку інфаркт або інсульт. Як у людей.

Табун дельфінів не здогадувався, що діятиметься далі. Вони дозволили, щоб їх обігнали, закружили на місці. Деякі весело вискакували з води, шумно плюхалися назад, зовсім близько підпливали до глісерів, пускалися з ними наввипередки по кругу і якби захотіли, то легко перегнали б, утекли. Один великий дельфін, мабуть, ватажок табуна, то запливав навперейми середньому катерові, то летів до крайніх, здиблювався на хвіст, баламутячи воду, ніби хотів заглянути, що робиться на борту, чим займаються люди.

— Ну, зроби сальто! Ну — оп-ля! — махав йому рукою Радж.

Але дельфін і не думав слухатись. Раптом він протяжно й різко свиснув, зник під водою. І відразу занепокоєно завирували дельфіни.

На катерах спішно готували сітки. Великою купою лежала сітка і на Раджевому катері, стирчали з неї то тут, то там рожеві довгасті поплавки з пінопласту, іржаві великі гайки грузил. Від сітки і до лівого борту поставали віддалік один від одного троє напівголих, з видубленою шкірою ловців, самий крайній, що коло борту, тримав у руках канат і край сітки, ще двоє розпинали її крило. Четвертий ловець стояв біля правого борту, поглядав на середній катер.

Тим часом Судзір знову підніс до губів рацію з антеною-штирем, і глісери хутко підлетіли з боків до «матки», яка уповільнила хід. З одного і з другого борту їм покидали кінці сіток, і глісери відпливли в сторони, розтягуючи їх, з'єднуючи сітками середній катер і крайні.

До катера, на якому смажився на сонці Радж, сітка не діставала, і з глісера прокричали:

— Тисяча чортів! Правіше давай!

Катер підвернув правіше і притишив хід, на борт полетів канат. Четвертий ловець спритно підхопив його, підтягнув і зав'язав за борт. «Гаразд, давай до лівого борту!» — крикнув він людям на глісерах, хоч вони й без того знали, що робити, — підхопили кінець сітки з лівого борту й помчали з нею напереріз табуну дельфінів, закриваючи шлях відступу. Такий самий маневр робив і глісер біля правого катера.

О, якби можна було миттю заскочити дельфінам наперед! Глісер тягнув сітку щосили, а вона шорхала, грюкала об борт поплавками і грузилами, поправляти й розплутувати її не встигали. Однак і дельфіни не гаялись. На мить стовпилися посеред загону — і раптом ринули за вожаком у останні «ворота».

— Скоріше, морського їжака вам у горлянку! — надривався в мегафон Судзір, тряс кулаком, але глісери не могли прискорити хід, не ризикуючи порвати сітку. «Ворота» звузилися вже до ширини 10–15 метрів, а дельфіни шугали крізь них стрімко, аж бризки розліталися. Зійшлися глісери, а від величезного табуна залишилося в загородці тільки дельфінів десять — п'ятнадцять.

Радж прикріпив пояс із грузилами, «взув» і застібнув ласти, надів маску, — чекав команди. І команда надійшла:

— Аквалангіст! За борт. Пропливти із зовнішнього боку сіток, розплутати, де заплуталися! А потім усередину, до дельфінів!

Судзір, прокричавши це йому в магафон, підніс до губів рацію. Усім рульовим він подав команду зводити судна разом, а лебідникам — «Вір-ра помалу-у!»

— Братове, допоможіть… — підійшов до ловців Радж. І ті, як тільки він проминув сітку, не дуже делікатно підхопили його під ноги, під лікті, посадили на борт.

Раджу доводилося пірнати з човна: сідав спиною до води і перекидався догори вниз головою. Така поза була найкращою, скоріше занурювався на потрібну глибину. А тут цього не можна було зробити, катер гойдало, і Радж просто відштовхнувся, полетів ногами вниз.

2

Занурився метрів на два. Плавучість була поганою, мабуть, замало почепив грузил. Запотіло і скельце маски, вмить утворилася сіра плівка, нічого не було видно. Крутнувся — де сітка? Так легко й самому заплутатись.

Ударив ластами, вискочив на поверхню. Зняв маску, занурив її в воду. Огледівся — ага, он де глісер, отже, і сітка приблизно туди веде. Знову натягнув маску, випрямив добре гумові закраїни і пірнув сторч головою, запрацював ластами.

Сітку він бачив праворуч, вічка великі, руку можна просунути. Такими рибу не ловлять. Так звідки ж оці ловці дельфінів, що й сітки дивні мають, і досвід ловлення?

Радж плив уздовж зовнішнього боку сітки. Вона зовсім не схожа на аламан, гігантський мішок із закрилками. Це просто плетена загородка. Зверху, біля каната, сітка натягнута туго, нейлон, здавалося, аж дзвенить від напруги. Мабуть, на крайніх катерах теж працюють уже лебідки, підтягують сітки разом з глісерами, зменшують коло охоплення. Чим глибше ішла сітка, тим зменшувалося натягання. Цікаво, яка вона завширшки? Нижній край розтає, зникає в синизні.

Почав ще більше занурюватись, чіпляючись за вічка правою рукою, туди-сюди посмикуючи, розправляючи. Тут сітка була ще слабіше натягнута, випиналася у зовнішній бік, як вітрило.

Не доводилося Раджу плавати з аквалангом у відкритому морі. Яка тут прозора синя вода! Яка пустота!.. Дна не видно, там де повинно бути дно, синіє, сутінок, за яким угадується фіолетова чорнота безодні. Мерзлякувато тягне звідти холодом і жахом.

Синя вода, бо немає планктону. А немає планктону, немає й риби. То чого товклися тут, коли немає риби, дельфіни? Вони ж не дурні, щоб просто так припливти сюди, позабавлятися, поперекидатися. Може, якийсь свій сход провадили

1 ... 83 84 85 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Грот афаліни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Грот афаліни"