Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Безмірна залежність 📚 - Українською

Читати книгу - "Безмірна залежність"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безмірна залежність" автора Лола Астра. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 104
Перейти на сторінку:
вільний робити і казати все, що схоче, навколо не було родичів, друзів, кого-небудь, хто міг його засудити, дорікнути. Він почувався тут вільним. Я помахала йому рукою, і ми розійшлися.

У мене в запасі було цілих три години, і я вирішила погуляти, купити подарунки рідним, можливо, і собі.

Вперше я була в іншій країні одна. На щастя, завдяки спілкуванню з Іллею, ще в квітні я почала вчити німецьку мову. Мені знадобилися ці знання, коли я робила свої перші покупки в магазині. Купила подарунки рідним, собі не знайшла нічого цікавого, зате натрапила на католицький собор. Моєму щастю не було меж. Звичайно, я зайшла всередину, сіла на одну з лавок, які я так часто бачила в зарубіжних фільмах, і почала молитися за Іллю і його щастя. Я дякувала Богові за ці прекрасні дні поруч із ним.

Потім я просто блукала вуличками Мюнхена. Я дуже люблю Україну і своє рідне місто, тому німецький мегаполіс мене особливо не вразив. Так, красиве місто, чисте, з гарною транспортною інфраструктурою, але я не була впевнена, що залишила б своє колишнє життя заради проживання у ньому. Хіба що заради Іллі.

До дванадцятої години я була вже в студентському кафе і навіть замовила собі каву. Мені було трохи лячно, що Ілля не прийде. Дивно, я провела з ним два чудових дні, але коли його не було поруч, знову з'являвся страх, що він щось замислив, зникне, вирішить пожартувати. На щастя, гроші і документи були при мені.

Коли я почала вже планувати, як одна буду шукати дорогу додому або до хостелу, Ілля з'явився в дверях, і я заспокоїлася. Ми випили кави (я спеціально приготувала для нього один євро і тридцять центів, купила шоколадку), зробили наше перше селфі разом і поїхали на екскурсію містом.

— Куди ми підемо? — запитала я.

— Насамперед ми зараз зробимо кілька фотографій біля пам'яток архітектури. А взагалі, я знаю, куди потрібно вести туристів. Так що, за мною! До речі, я дуже гарний фотограф, ти в цьому скоро переконаєшся.

Ілля сфотографував мене біля пам'ятників невідомих мені особистостей, а потім повів на вулицю, де розташовувалися будинки розпусти.

— Проституція в Німеччині легалізована, і зараз я покажу тобі, як облаштовано будинок розпусти, — він зупинився біля входу в одну з будівель, — заходь.

— Ні! Ти що? Мені страшно туди заходити.

— Не бійся, — і Ілля зайшов всередину. Мені не лишалося нічого іншого, як увійти слідом за ним.

Ми піднялися сходами на другий поверх, і переді мною з'явилося безліч кімнат з відкритими дверима. В одній з них сиділа оголена дівчина. Наші з нею погляди зустрілися, вона виглядала розгубленою, і мені стало соромно. Я побігла вниз сходами і вибігла на вулицю. Ілля вийшов слідом за мною.

— Ти чого так швидко пішла?

— Мені стало незручно перед цією дівчиною, — відповіла я, а потім розсміялася, — але це було дійсно круто. Дякую, що привів мене сюди. Проте, я хотіла б тепер подивитися на справжні пам'ятки архітектури.

— Тепер ми зможемо це зробити з почуттям виконаного обов'язку, — сказав Ілля, — але по дорозі подивимося ще на місцевих наркоманів і зайдемо до сексшопу. Подивишся на іншу сторону Мюнхену.

Я була вдячна Іллі за цю пригоду. Ніколи не була в подібних місцях, і мені стало цікаво.

— Знаєш, що я тільки що згадав? У мене ж прийом у лікаря-алерголога призначений на день твого від'їзду. Опівдні. А ти о котрій відлітаєш?

— Приблизно в цей же час. І що ти думаєш робити? — запитала я.

— Не знаю. Я не можу пропустити цей прийом — сестра мене вб'є.

Його відповідь мене засмутила.

— Тобто я повинна сама розбиратися зі своїм від'їздом? — запитала я роздратовано.

— Маковцева, не дратуй мене. Потрібно спокійно обговорювати всі питання. Я тому і заговорив про це, аби вирішити проблему. Ми обов'язково що-небудь вигадаємо, а ти поводься спокійно, — Ілля теж говорив з роздратуванням.

Я одразу згадала свого чоловіка, який завжди скаржився на те, що я занадто гостро реагую на всілякі дрібниці. Напевно, я дійсно поводила себе не найкращим чином.

— Просто мені не хочеться летіти, навіть не попрощавшись з тобою.

— Мені теж. Тому і кажу — щось обов'язково вирішимо. До речі, тут недалеко від будинків розпусти, — Ілля розсміявся, — знаходиться турагенція, в якій Маша працює. Зайдемо до неї, подаруємо твій подарунок?

— Так, звичайно!

Ми зайшли в офісну будівлю, піднялися на другий поверх і ввійшли до її кабінету.

— Маша у відпустці, — сказала нам її колега, — а ви щось хотіли?

— Так, мабуть, — відповів Ілля та перейшов на німецьку мову. Я почула слово «Іспанія». Усвідомивши, що Ілля не хоче, щоб я розуміла, про що він говорить, я вийшла з кабінету. Мені стало дуже сумно. Коли він вийшов, і ми попрямували до виходу, я намагалася на нього не дивитися.

— Що це з тобою? — запитав він, коли ми вийшли на вулицю.

— Все добре, — відповіла я.

— Щось не видно. Давай кажи, що не так. До речі, це не ти мені телефонувала? — Ілля простягнув мені свій телефон, і я побачила пропущений виклик з казахстанського номера.

— Ні, це не я, це твоя Олена! — відповіла я грубо.

— Чого ти так вважаєш? Я гадав, що це ти. Бачиш, цього номера у мене в телефонній книзі немає.

— А то ти не знаєш, що це код Казахстану. Я знаю, тому що з такого номера мені в серпні всілякі образи писали. Може, навіть саме з цього.

— Так, — Ілля обійняв мене за плечі, — не накручуй себе. Бачиш, я ж не відповів на виклик. Мені все одно, хто телефонував. Я просто гадав, що це ти. І що сталося, коли ми були в турагенції? Кажи як є.

— Ти почав розмовляти з нею німецькою, тобто не хотів, щоб

1 ... 83 84 85 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безмірна залежність», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безмірна залежність"