Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

через таку огуду і ламання клятви скоро Божа відомста настане". Мучитель ті слова терпеливо зніс (соромився-бо Аретиної премудрості та чесності інших громадян), почав добрими словами ум'якшувати їхні серця обіцянкою дарів та почестей, бажаючи благочестя їхнє та ревність до Христа на своє беззаконня змінити. Вони ж, зводячи очі свої, єдиними вустами закликали, говорячи: "Не відкинемося від тебе, єдине Слово Боже, Ісусе Христе, не посміємося з пресвятого від Пресвятої Діви народження Твого, не вчинимо наруги чесному хресту Твоєму!" Побачив цар святих несхитними у вірі, відклав мучення їхнє на інший час і повелів тримати закованих у вузах, а сам на людей кинувся, багатьох нещадно вбиваючи. Повелів-бо привести жінок та дітей святих мучеників, яких тримали з Аретою у вузах, і прийшла з чесними тими жінками велика кількість інших жінок, та вдовиць, та дів, та інокинь — їх-бо спершу лестощами зваблював, тоді муками загрожував, щоб відкинулися від Христа. Вони ж бо не тільки не погоджувалися, але й докуками зневажали царя, найбільше ж інокині-діви волали на нього, докоряючи йому в безбожжі. Він же, не терплячи докуки, повелів воїнам усіх посікти — і пішли на смерть, ніби на весілля. Було поміж них дивне змагання, бо інокині-діви, перші йдучи під меча, казали до жінок: "Знайте, що ми в Церкві Христовій перевагу маємо, згадайте, що ми всюди перше маємо місце, перші до храму Господнього входимо, перші до пречесних таїнств приступаємо, на першому місці є наше стояння та сидіння; належить отож, щоб і тут ми перші прийняли честь мучени-чества — ми перші померти бажаємо і піти перед вами й перед чоловіками вашими до Жениха нашого Ісуса Христа". Упереджували й жінки одна одну, схиляючи під меча свої шиї, також і малі діти поміж матерів тіснилися, спішачи на смерть, і кожен своїм голосом кричав: "Мене посічіть, мене посічіть!" — така була їхня щирість за Христа померти, що дивувався вельми нечестивий жи-довин Дунаян і всі його вельможі. І сказав беззаконний: "О, як Галілеянин зміг звабити так людей, що в ніщо ставлять смерть і за Нього душі й тіла свої погубляють?"

У тому ж місті Награні була одна вдова Сиклитикія, благородна й чесна, на лице красна, а ще красніша душею, багата маєтком, а ще багатша чеснотами, вона в молоді літа після чоловіка свого залишилася, маючи двох дочок, і, вдовуючи, сиділа в домі своєму в пості та в молитвах, не захотівши піти за іншого чоловіка, але Христові заручилася, служачи Йому день і ніч, хоча й молода була літами, але розумом стара, більше старого розуміла, як заповіді Господні виконувати. Почув про неї поганий жидовин Дунаян, повелів її чесно привести до себе з обома дочками. Коли ж привели її, поглянув на неї світлим лицем і покірливим голосом каже до неї: "Чув я про тебе, чесна жінко, що ти є доброродна, і цнотлива, й розумна, про це й саме твоє обличчя і вигляд свідчать, що правду про тебе кажуть. Не побажай-бо наслідувати безумним жінкам, яких я за безум'я погубив, і не бажай називати Богом того, що на хресті розіп'явся, їстівник-бо і винопивця то був, митарям та грішникам друг, супротивник батьківським законам. Але учини належне своєму добророддю, відкинься На-зарянина і з нами міркуй однаково — тоді будеш із царицею в царських палатах пошанована від усіх і так проживеш відрадніше, звільнившись од лих, що у вдівстві бувають. Дійшла-бо до нас про тебе слава, та й сама річ являє, що ти, маючи великі багатства, численні маєтки, рабів та рабинь і від усіх пошанована, молода ж і красна, одначе при всій добробутності не захотіла піти за другого чоловіка, і кажуть про тебе, що ти є чеснотлива і добророзумна; отож і тепер учини добре й будь розумною до кінця, послухай доброї моєї ради: не побажай віддати краси та юності своєї і дівства дітей твоїх у руки мучителів, котрі більше сорому та безчестя, аніж мук наносять, але, припинивши Розіп'ятого славити, повинуйся нашим законам і доглянь собі й дітям твоїм, що є корисне".

Блаженна й чесна та жінка нежіночим розумом відповіла цареві, кажучи: "Належить тобі, царю, пошано-вувати Того, котрий дав тобі владу, і цю порфиру, і цю діядему, навіть і саме дав тобі буття та життя, а це Син Божий і Бог; ти ж виявився невдячний за таке добродіяння його й дерзновенним язиком злословиш Добродійника свого. Чи не боїшся, що грім із висоти уразить тебе? Хочеш пошанувати мене великими почестями, але я честь вашу маю за безчестя і не хочу, щоб мене хвалив язик твій, котрий огуджує Бога мого. Чи ж не безумна я буду, коли житиму з ворогами Божими в поселеннях грішників?". Це почув цар, наповнився гнівом і, зирнувши на вельмож своїх, мовив: "Послухайте, як безсоромно погана та жінка злословить на нас!" — і повелів зняти покров з голови її і з голів дочок її і так з відкритою головою і з розтріпаним волоссям водити містом із наругою та безчестям. Коли її водили безчесно по міських вулицях, побачила, що багато жінок за нею плачуть через таке її безчестя й сором, і мовила до них: "Знаю, о другині, що мені співчуваєте, бачачи мене із дочками моїми так безчещену, але не співчувайте, коли я радію, не плачте, коли я веселюся, адже день цей є мені радісніший від дня шлюбного, адже це терплю заради Жениха мойого, Йому ж бо непорочно зберегла вдівство моє, Йому ж улюблених дочок моїх заручила нескверне дівство і радію тепер, що Бог мій дивиться на наругу мою й чує ісповідання моє, і знає щирість мою до Нього: не хотіла-бо ані честі, ані багатств, ані самого того тимчасового життя не хочу, тільки одне маю бажання — щоб Христа віднайти — і йду до нього в лиці святих мучениць, ведучи йому плід черева мого, оцих моїх дочок. Молю-бо вас, сестри мої, не плачте, але більше співрадійте зі мною, бо йду приєднатися до нетлінного Небесного Жениха".

По тому знову була приведена перед царя, і рече до неї цар: "Відкинься Христа, тоді жива будеш". Відповіла свята: "Коли відкинуся Христа заради тимчасового мого життя, то хто мене збавить од вічної смерті, яка є у вогні невгасному?" І, подивившись на нього, сказала: "Не буде так, о безсмертний Царю, щоб відкинулася від Тебе, єдинородного Сина Божого, і впокорилася огуднику й клятвопереступнику, котрий підступом узяв наше місто і гонить Церкву Твою