Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Ені, ти не бачила мою синю краватку? - Калеан теж при параді.

Це не та краватка випадком, яку ми пошматували в спальні?

Я не бачила, якщо що. Навіть не уявляю, де вона може бути.

Нічого було носити її так часто!

- Вона не синя, а блакитна, - з посмішкою поправила братова дружина. – Чому саме вона? У тебе повно подібних, ось, наприклад, – простягає Калеану схожий аксесуар, а він відмахується.

- Мені потрібна саме синя.

- Вона блакитна.

- Та яка різниця. Де вона?

Нічого не знаю, нічого не чую. Мене тут взагалі немає. Перебираю пальцями тканину сукні, вивчаю оборки, погладила кілька разів свій живіт. Цікаво, округлість мені піде так само, як Енірі? Думками відволікалася настільки, що не помітила, чим закінчилася історія з краваткою. Але, бачу, Калеан знехотя погодився на інший варіант.

Брат із дружиною відбули на захід, Кірам та Елім вирушили до вежі, а ми з Дженардом замкнулися у спальні. Веселилися від душі, користуючись нагодою, що у будинку нікого, окрім нас.

- Аліто, треба викликати лікаря, щоб тебе оглянув, - раптом серйозним тоном сказав Дженард. Ми якраз відкинулися на подушки спітнілі, задоволені, з важким подихом обидва.

- Навіщо? У мене все добре. Сексом можна займатися всю вагітність, наскільки фізично буде можливо.

- Я не про це. Хай лікар подивиться, як там ідуть справи... у нашої малечі, - його голос здригнувся. Невже цей чоловік-здоровець здатний пустити сльозу, думаючи про свою доню, якої ще фактично немає? Я й сама готова зворушитися.

- Гаразд, давай покличмо.

Звернулася подумки до Сиріана, пояснивши ситуацію, запросила до нашої вітальні. Лежу на дивані, Дженард нависає згори. Відчуття, що він готовий бити лікаря по руках, якщо той до мене торкнеться, але чарівні пальці мага-цілителя тільки пробігають наді мною, скануючи все тіло.

Найбільше зараз боюся почути те, що минулого разу сказав Сиріан: там нічого немає. Це буде надто боляче. Минулого разу я злетіла з котушок, чудово усвідомлюючи, що роблю щось ненормальне. Буквально наривалася на проблеми, лізла на рожен, шукала зустрічі зі смертю. Мимоволі почала тремтіти. Занадто хвилюючим все виявилося для мене. Дженард взяв мене за руку, від чого полегшало. Я рада, що він зі мною. Це неймовірний дар.

- Все добре Аліто, чай спрацював, як я й обіцяв. З дитиною все буде добре. Я дуже радий, що у моїй улюбленій родині одночасно подвійне поповнення.

З моїх очей стекли сльозинки, скочивши по скронях до вух. Я втерла їх долонею, даючи організму зрозуміти, що розкисати не збираюся.

- Чай? Який ще чай? - Дженард дивиться на мене з прищуром, коли лікар пішов, давши рекомендації добре харчуватися, активно рухатися, не нервувати зайвий раз.

- Не розумію, про що ти, - підвелася з дивана, проходжуся по вітальні, поправляючи на собі сукню, хоча вона і без того виглядає бездоганно.

- Аліоа, - звучить грізно. Таким тоном Калеан ставить мене на місце чи щось наказує.

- Нічого такого не знаю, - відводжу очі убік, аби не дивитися в обличчя злого чоловіка.

Я не встигла зреагувати, як мене повалили на диван, причому так, що я опинилася в кільці чоловічих рук, міцно захоплена, без можливості вибратися. Сиджу на чоловічих стегнах, так само намагаюся ухилитися очима від сіро-зелених вогників, але він однією рукою повертає моє обличчя на себе, другою продовжує утримувати за талію. Я й так не збиралася тікати. Куди вже подінешся з човна, що тоне.

Дивлюся на Дженарда впритул, а він усміхається. Я чекала будь-чого, але ніяк не широкої посмішки. Навіть не по собі стало від такої реакції. Вилаявся б, обізвав мене, раком поставив зрештою, але не ось ця посмішка придуркуватої людини.

- Все добре? – питаю невпевнено.

- Все чудово, - тягне моє обличчя до себе, цілує, мабуть, хотів зробити це ніжно, але вийшло, як завжди, жадібно, наполегливо, владно. По тілу моментально розтеклося бажання, я почала тріпотіти в його руках.

- А давай прямо тут, все одно нікого вдома немає, - підбурюю, а він і сам не проти, вже кладе мої ноги вздовж своїх стегон.

У голові помутніло від пережитих емоцій, від палких поцілунків, близькості до чоловічого тіла. Я заплющила очі, повністю віддавшись моменту. У голові крутяться головні думки: у нас буде дитина, Дженард любить мене.

- Що це за звук? - Чоловічий голос вирвав мене з солодкого полону. – Твій браслет, Аліто.

- Що?

Дивлюся на руку. Щоправда, браслет горить червоним. А у центрі світиться цифра, яку я там бачила хіба що під час тесту.

- Калеан – номер один?

- Так, але це помилка якась, - я навіть усміхнулася, уявивши, що зараз думає найстарший, зрозумівши, що подав екстрений виклик випадково.

На браслеті спалахнув п'ятий номер.

- Це Еніра. Але на її виклик має прийти Калеан.

Знову перший номер.

- Що відбувається? - Дженард насупився, підняв мене з себе.