Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

. =

Це нагадало йому час, коли він потрапив до лікарні. Пацієнти в тій самій кімнаті все ще розмовляли і сміялися тієї ночі, але наступного ранку їх відправляли до моргу.

,

Це нагадало йому друзів, яких він знав як волоцюг, багато з яких зникли протягом зими, поки їх не знайшли задерев'янілими під мостом або якимось місцем, захищеним від вітру. Невелика кількість померла від того, що раптово з'явилася їжа.

= = =

Це нагадало йому ті часи, коли він був ще порядним робітником, коли сусіди по сусідству раптом так помирали. Частина з них померла від головного болю, частина померла від випадкового падіння в розплавлену сталь, частина померла від всіляких хворобливих, здутих недуг. Деякі з них навіть безшумно розвалювалися на заводах, одна партія за іншою.

.

Це нагадало йому те, що він почув від п'яного в барі, коли шукав інформацію.

= .

Такі, як ми, як солома на землі, падає, коли дме вітер. Навіть без вітру можна впасти самостійно.

.

Вітер іде, Старому Келеру раптом спала на думку така думка.

.

Він міцно стиснув торбинку з шинкою, намацуючи кишеню своєї старої куртки в пошуках зім'ятої сигарети, яку завжди не хотів курити.

Він не міг зрозуміти, чому його здорове тіло раптом захворіло. Не було такого, щоб він ніколи раніше не відчував такого густого туману.

= , - =

Він не міг зрозуміти причину того, що він раптово впав саме тоді, коли його життя повернулося в потрібне русло, рухаючись у досить приємному для нього напрямку. Крім того, детектив Моріарті заздалегідь заплатив йому, щоб купити його довгоочікувану шинку на новий рік, і він з нетерпінням чекав її дегустації.

=

Старий Колер виловив зім'яту цигарку, але в нього вже не було сили знову підняти руки, коли вони важко вдарилися об землю.

=

Він використав останні сили, щоб вигукнути слова, які накопичувалися в ньому, але він міг лише дозволити слабким словам залишитися біля його вуст, не видаючи їх.

.

Він почув його останні слова.

, ?

Він почув, як сам запитав: «Чому?»

.

У квартирі на краю Іст-Боро.

.

Лів повісила останній шматок одягу, який вона випрала, і почекала, поки він висохне.

=

Вона дивилася на небо за вікном, дещо не знаючи часу через густий туман, який з'явився непомітно для неї.

, =

У всякому разі, ще рано, і ми вже випрали білизну, вираз обличчя Лів став важким.

. =

Не варто було закінчувати роботу занадто рано. Це означало, що вони могли відпочивати, але це також означало, що їм не вистачало роботи, що означало б недостатній дохід.

.

Лів глибоко вдихнула, обернулася і подивилася на свою старшу дочку Фрею, яка витирала руки і кидала погляд на словниковий зошит у протилежній кімнаті.

Вже майже Новий рік. Більшість наших клієнтів покинули Баклунд і поїхали у відпустку в інше місце. Так далі тривати не може. Треба шукати нову роботу.

=

Говорячи, вона підійшла до дверей.

= = =

У цей період багатії будуть влаштовувати бенкети один за одним. Їм точно не вистачить слуг, і вони можуть найняти тимчасових прибиральників на кухні. Планую поцікавитися. Фрея, ти залишаєшся вдома і забираєш Дейзі, коли прийде час. Нам потрібні доходи, але так само як і злодії, бандити та торговці людьми цих повій, щоб зустріти новий рік.

=

В Іст-Боро кожна жінка, яка не працювала на фабриках, повинна була бути достатньо кваліфікованою або агресивною, щоб вижити.

=

Фрея жваво відповіла: Гаразд.

.

Її думки вже лежали на столі та словниковому зошиті по сусідству.

.

Лів тільки-но відчинила двері, як спіткнулася і впала на підлогу.

! ! ! =

Кашель! Кашель! Кашель! У неї почався сильний напад кашлю, її обличчя почервоніло, а кожен суглоб її тіла відчував нестерпний біль.

.

Фрея в паніці підбігла і присіла біля неї.

, ? , ?

Мамо, що з тобою? Мамо, що з тобою?

. ,

Це нічого. Кашель, зі мною все гаразд. Лів стало важче дихати.

, —! ! .

Ні, ви хворі — хворі! Я негайно відвезу вас до лікарні! Фрея намагалася допомогти матері піднятися.

= — . = -

Це занадто дорого, занадто дорого. Кашель — Ходімо в благодійну лікарню. Благодійна лікарня, я можу почекати. Це не велика проблема. Лів ахнула у відповідь.

.

Фрея розплакалася, і її зір швидко затуманився.

.

Але в цей момент вона відчула, як її легені горять, а її тіло обм'якло, коли вона впала на землю разом з Лів.

, ? ! ? . , — , — ! — !

Що з тобою, Фрея? Кашель! Ви теж захворіли? — стурбовано вигукнула Лів. Є гроші, кашель — у шафі, кашель — у дірці в стіні. Треба бути швидким. Вирушайте в лікарню! Отримай хорошого лікаря!

,

Фрея спробувала щось сказати, але з її вуст не вирвалося жодного звуку. Її очі скоси підійшли до дверей поруч.

,

Це була їхня спальня, їхні двоярусні ліжка. Зверху лежав її улюблений стіл і словниковий зошит.

.

Її тіло раптом почало смикатися.

.

У Лів припинився кашель.

, =

У державній початковій школі на околиці Іст-Боро туман ще не був густим, але багато учнів вже почали кашляти.

. !

Досвідчений черговий учитель негайно наказав, Швидкий, до собору. Нам потрібно прямувати до сусіднього собору!

.

Дейзі в паніці встала і побігла з натовпом до собору поруч зі школою.

, .

Раптом її серце закалатало, коли вона відчула жах втратити щось важливе.

. =

Мати Фрея. Дейзі різко повернула голову, бажаючи кинутися додому проти натовпу.

,

Однак її зупинили. Її спіймали вчителі і силоміць потягли до собору.

, ! !

Дейзі боролася і кричала на повні груди: «Мамо!» Фрея!

! !

Мати! Фрея!

. , - .

В Іст-Боро, районі причалу і фабричному районі старі або люди з прихованими недугами падали в туман послідовно, як зрубані дерева, в той час як ті, хто стикався з ними, відчували себе так, ніби вони заражені чумою. Вони швидко вмирали, і навіть працездатні дорослі та діти також відчували легке нездужання.

, - .

В їхніх очах світло-жовтий і залізно-чорний туман був схожий на сходження Смерті.

1349, .

У вівторок останнього тижня 1349 року Баклунд був оповитий серпанком.

,

У кутку залу