Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Людина. що підводиться, Абір Мукерджі 📚 - Українською

Читати книгу - "Людина. що підводиться, Абір Мукерджі"

1 006
0
22.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Людина. що підводиться" автора Абір Мукерджі. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 92
Перейти на сторінку:
id="id34">

Тридцять чотири

и повернулися на баркасі до Калькутти, а там наші шляхи з Не Здавайся розійшлися. Він узяв кеб до Лал-базара, а я поїхав на автомобілі до Коссіпора.

Коли я дістався до Маніктолли-лейн день уже наближався до вечора. Венами протікав чистий адреналін, і я повеселішав, як завжди, коли інтуїція підказує, що я взяв слід. Нетерпляче постукав у двері номера сорок сім. Старий Ратан відчинив набагато швидше, ніж раніше. Виглянув із надією, але побачив мене самого і посумнішав.

— Га, сагибе?

— Я мушу поговорити з чоловіком, що працює з пунка.

Старий старанно прислухався.

— Е? Панкадж? Ні, Панкадж не тут, сагибе. Це будинок місіс Боуз.

— Хочу поговорити з пунка валла! — сказав я, а тоді щосили крикнув: — Пунка валла! — так голосно, що попрокидалися собаки, які спали в алеї.

Обличчя старого розпливлося в беззубій посмішці. —

А! Пунка валла! Так, так! Ходіть, сагибе. Ходіть, ходіть.

Я пішов за ним до вже знайомої вітальні. Будинок здавався порожнім, ані сліду покоївки чи дівчат.

Я залишився чекати, а старий пішов за людиною, яка мені так потрібна, на яку я покладаю останні надії дізнатися правду до того, як повісять Сена. Я підняв голову: пунка нерухомо висіла на стіні. Від неї тягнувся шнур і зникав у маленькому отворі високо на стіні, певне, виходив надвір.

Двері відчинилися. На порозі стояв присадкуватий темношкірий індієць, із-за нього намагався визирнути Ратан. Чоловік був могутнього складу, і запах поту в’ївся в його шкіру, як це буває у людей фізичної праці. Я зрозумів, що вже бачив його раніше: біля будинку, коли виносили тіло Деві.

— Ви розмовляєте англійською?

Чоловік утомлено кивнув.

— Як вас кличуть?

— Дас.

— Дасе, вам нема чого боятися. Просто хочу дещо вас запитати. Зрозуміли?

Він стояв мовчки.

— Дівчина, Деві. Вона була вашою подругою?

— Вона не Деві, сагибе. То ім’я для роботи. Її звали Анджалі.

— Перед смертю вона сказала, що ви можете мені допомогти. Мені потрібно дізнатися про Мак-Олі, того бурра сагиба, якого вбили на алеї минулого тижня. Ви його знали.

— Я знаю Мак-Олі сагиба. Він багато разів приходить.

— Чому він приходив сюди востаннє? Деві... Анджалі казала, що приходив він не спати з дівчатами.

Дас кивнув.

— Сагиб приходить платити гроші. Він щомісяця приходить платити гроші.

— Платити місіс Боуз за дівчат?

Він усміхнувся і похитав головою.

— Ні, сагибе. За це він платить у той день, коли користується. Він платить ці гроші родині іншої дівчини. Дівчини, яка померла. Померла від...— Він підшукав правильне слово: — Операції. Операції, коли витягують дитину.

Невпевнено, ламаною англійською Дас почав розказувати. Якось минулого року одна з дівчат завагітніла. Батьком був якийсь великий сагиб, справжній джентльмен і один із найкращих клієнтів місіс Боуз. Дас ніколи не бачив цього чоловіка. Той був занадто важливим, щоб приходити до борделю. Натомість до нього завжди ходили дівчата. Мак-Олі був посередником, який усе влаштовував. Вагітність стала шоком. Цього не мало бути. Місіс Боуз не дозволяє дівчатам працювати в певний час циклу, але клієнти можуть бути дуже вимогливими, трапляються помилки. Дівчина на ім’я Парваті була особливою, улюбленицею клієнта. Місіс Боуз поділилася новинами з Мак-Олі, і той повернувся, вимагаючи, щоб дівчина зробила аборт. Дас відвіз її до нелегального хірурга, що мешкає біля залізниці в Читпорі. Раніше він уже возив до нього іншу дівчину місіс Боуз. Цього разу операція була невдалою. І дитина, і дівчина померли, і саме Мак-Олі мусив позбутися тіл. Дас не знав, куди він їх відвіз, але відтоді Мак-Олі щомісяця привозив гроші для родини дівчини.

Раптом усе стало на свої місця. Клієнт — Бучан. Мак-Олі двадцять років був його довіреною особою, але смерть матері й дитини викликала спогади про втрату багато років тому. Скоріше за все, зі своїм сумлінням він був не в ладу, а зустріч зі старим другом, преподобним О’Ґунном, тільки посилила душевні муки. Із часом у ньому щось зламалося. Більше він не міг цього робити. Гадаю, тієї ночі він сказав усе Бучану, сказав, що хоче вийти з гри. Запрошувати проституток — це одне, але у Калькутті, одержимій чистотою раси, мати дитину на стороні — зовсім інше. І якщо репутацію це зіпсує, то набагато гірше, якщо світ дізнається про причетність до смерті дитини та її матері. Тож Мак-Олі мусив замовчати. Але Бучан має алібі. У час смерті він був у «Бенгальському клубі»...

— Ви бачили чоловіка, який убив Мак-Олі сагиба?

Дас похитав головою.

— Тільки Анджалі бачила. Вона сказала мені.

Байдуже. Мої підозри щодо Бучана правильні. А тепер я маю і мотив. Щодо того, хто виконав убивство, я теж маю підозри.

Я подякував Дасу і мало не бігом кинувся до автомобіля. П’ята вечора, скоро настане темрява. Я наказав водію їхати до коссіпорської дільниці. Звідти я зателефонував Не Здавайся на Лал-базар. У слухавці тріщало, і я чекав цілу вічність, доки його покличе черговий сержант. Нарешті Не Здавайся підійшов до телефону.

— Які новини, сержанте?

— Принесли результати розтину, сер. Вони підтверджують, що смерть спричинив перелом шиї.

— Де Дігбі?

— Його тут немає, але він залишив вам повідомлення. Хоче терміново з вами зустрітися на конспіративній квартирі на Баґх-базарі. Заявляє, що отримав інформацію, яка підтверджує невинність Сена. Каже, що ви мусите прийти, щойно стемніє.

— Добре,— погодивсь я,— поїду прямо туди. Приєднуйтеся скоріше. І захватіть із собою пістолет, Не Здавайся.

— І ще одне, сер,— продовжив Банерджі.

— Дозвольте здогадатись,— усміхнувсь я.— Місіс Боуз перевели до підрозділу «Н».

— Звідки вам відомо? — здивувався сержант.— Папери прибули з Будинку уряду кілька годин тому.

Тридцять п’ять

о конспіративної квартири я доїхав, коли було вже зовсім темно. Попросив водія висадити мене неподалік від Ґрей-стрит, де купив на ринку цупку сіру шаль — бельгійці називають такі шадор — і пару сандалій. Накинув шаль на плечі і голову і решту шляху пройшов пішки, повторюючи маршрут, яким уже ми ходили.

Постукав і став чекати. Вулиця була порожньою. Дивно тихою. Двері відчинилися, у темряві я роздивився постать, і двері відчинилися ширше.

— Заходь, старий.

Я так і зробив. Дігбі замкнув двері і підпер їх дерев’яною колодою, тоді повів мене до великої кімнати. На столі світилася самотня свічка.

— Що у

1 ... 84 85 86 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людина. що підводиться, Абір Мукерджі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Людина. що підводиться, Абір Мукерджі"