Читати книгу - "Війна у натовпі"

Вибір товарів на місцевому ринку обмежений. Буд-хто з українських бізнесменів міг би з чималою вигодою продати там, скажімо, пароплав борошна.

Сухопутний шлях до Абхазії лежить через Сочі й Адлер. Про перипетії місцевих відносин, в основному економічних, там навряд чи щось дізнаєшся. Не люблять цікавих. Більше за всіх блокує Абхазію сама Росія. З боку Росії кордон має імпозантний вигляд: КПП з арками, увінчаними двоглавим золотим орлом. На абхазькому боці будка — напівзгорілий автобус — і линялий значок національного прапора.

З боку Абхазії на територію Росії чоловіків у віці до 60 років не допускають — бояться диверсантів. З цієї причини всі вантажі, в основному фрукти й овочі на продаж оптовикам, підвозять тачками жінці. Підвозити на тваринах також заборонено, напевне, тому, що в коні чи ішаку можна сховати більше контрабанди, аніж у жінку. Мішки з укропом, цибулею, помідорами з тачок на транспортер затаскують баби. Перевірка затягується, накопичується черга, створено всі умови для знущань. Юрба біля ланцюга огорожі, мордаті митники, посередники — неголені особи кавказької національності.

Подивишся на цей кордон і мимоволі спадає на думку: "А Карацупа, дурень, японців з собаками ловив". Недалеко пішли від нього в розумінні пріоритетів і українські прикордонники. Переглядають документи на машину, на кого записана, якого року випуску, звіряють номери, взагалі, правильне оформлення, в тому числі й паспортів.

Росіяни в паспорт не заглядають, їх цікавлять здирства.

Такса за возика 500 карбованців (з багатими розмова окрема). Сума понад п'ятсот доларів декларується (в Україні — понад тисячу доларів. — Ред.).

— А де ваша декларація? А ви її в російському банку зареєстрували?

Де той банк шукати та як реєструвати, я так і не зрозумів.

— А у вас є дозвіл на в'їзд? З іноземців по 20 доларів.

Заборонено ввезення багатьох типів радіотелефонів, залежно від робочих частот. Примушують залишати на митниці в камері схову. Тому, подаючи речі до огляду, слід класти гроші. Багатьом здирствам надано видимість законності. У вагончику сидить дівчина, приймає гроші, видає якісь папірці. На виїзді їх забирають.

Недавно, що і всередині країни виникають всілякого роду рогатки. Найбільш розповсюджений вид здирництва — "на екологію". В наскрізь просмаленому Новомактинську стоїть обірваний "еколог", видає квитанції підозрілого вигляду, дійсні лише на території району. "Мають обіг нарівні з туалетним папером" — напис на агітаційних грошах періоду "гетьманщини" Скоропадського.

Дмитро Корчинський

ЕПІЛОГ

У 1997 році я відчув, що УНСО втрачає внутрішню єдність і що цей процес є об'єктивним. Усі ці роки УНСО була для нас актуалізованою спільнотою, вона була для нас церквою, родиною, їдальнею, школою. Неодноразово спостерігав я цікаві явища тонких душевних зв'язків між членами спільноти: однакові стани, психози, що охоплювали людей, роз'єднаних сотнями кілометрів, однакові передчуття, містичні закономірності (семеро вбитих в Абхазії, семеро ув'язнених у Мінську, суботні катастрофи тощо). Як і будь-яка актуалізована спільнота, УНСО витворила надсвідомість в головах усіх її членів. І ось ця інтегрована особистість вмирала, не в бою, як мріяв я, а від старості. І починало трохи тхнути.

Спільноту було утворено в 1990-1991 роках. Ймовірно, сім років — середній природний термін життя спільноти. Якось мені на очі трапились мемуари агента Комінтерну Володимирова, якого в 1942-1943 роках відрядили до Особливого району Китаю. Китайська народна армія перебувала в жалюгідному стані і була чи не найслабшою серед усіх діючих сил, затиснута між Гомінданом, окремими мілітаристами та японцями. І в цей останній, як тоді здавалося, час у партії та армії розгортається дискусія про виправлення стилів у літературі. Щодня в партійних організаціях та військових підрозділах влаштовуються багатого динні виснажливі збори, де той чи інший керівник обговорюється на предмет відповідності стилю. Влаштовуються сеанси самокритики. За результатами обговорень здійснюється "чистка". Володимирова вразило те, Що Мао до виправлення стилю ставився серйозніше, аніж до воєнних задач. Я теж не розумів цього, але сьогодні з власного досвіду можу стверджувати: якби Мао не провів "чжен фину" (виправлення стилю), Китай ніколи не був би комуністичний; якби Сталін не здійснив "чистку" 1937 року, він не виграв би війну; якби не "ніч довгих ножів", Гітлер війни не почав би. Вони розуміли, що в нову ситуацію не можна входити зі старими людьми і під старими абревіатурами. Вони створювали нові спільноти.

Актив організації втратив здатність до фанатизму. Це було вікове. Мало хто здатен лишатись революціонером після тридцяти. Це була криза жанру. У 1991 році всім було ясно все. Нам потрібна була держава, і тоді здавалося беззаперечним, що буде війна або революція. Потрібно було створити організацію, яка переможе у війні або осідлає революцію. Всі ці розрахунки виявилися невірними. Ми будували корабель для бурхливого моря, а виявилося, що опинилися посеред смердючого болота і щогли треба переробляти на мокроступи.

Ну, добре, у нас є напівлегальна бойова організація, від людей вимагається самопожертва, декого вбито, дехто сидить. Виникає питання: за що? Україна вже є, а війни немає. Не подобається влада? Є опозиція на всі смаки. Де символ, за який можна вмерти? Ми стояли перед катастрофою — перед вичерпанням сенсу. Необхідно було або міняти стиль, або міняти мету. Вони вже не відповідали одне одному. Більшість схилялася до того, що необхідно міняти стиль. Я вирішив, що треба змінити мету, що треба виткати новий прапор простих і яскравих кольорів.

Основу будь-якої організації становить середня ланка керівництва, те, що стоїть між вождем і народом, між князем і дружиною. Вона ж є найвразливішою частиною організації. Сталін це розумів, Наполеон — і. Після російської кампанії він мав би розстріляти маршалів, міністрів і родичів і замінити їх капітанами. Він виграв би.

Середня ланка в УНСО була непоганою. Проте більшість людей має коротке дихання. Вони вже не здатні були брати участь у моїх авантюрах, втрачали здатність підкорятися, втрачали віру. Ніби передчуваючи це, я довгий час намагався готувати для перших ролей молодь, але вони дуже повільно вчилися. Все ж таки ветерани були здібніші. Крім того, серед молоді був пристойний відсоток втрат.

Численні арешти відбулися наприкінці 1996 року. Запахло повним розгромом організації. Влада — міцна, в суспільстві — стабільність, попереду — безпросвітність. За наступний