Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Звільни мене опівночі, Айрін Ван 📚 - Українською

Читати книгу - "Звільни мене опівночі, Айрін Ван"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Звільни мене опівночі" автора Айрін Ван. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85
Перейти на сторінку:
Епілог

— Керане, в реальності озеро ще більш прекрасне, — із щирим дитячим захватом й відчуттям приємного літнього вітерцю на шкірі дивлюсь на водну гладь, яка висвічується під яскравим сонячним промінням.

— Я ж казав, що якби мав таку можливість, то неодмінно привіз би тебе сюди. Щоправда, я не був певен, що це озеро досі існує, як і в тому, що зможу впоратись зі спогадами, які викликає у мене це місце. В дитинстві ми сюди часто приходили з Ленхартом й Мараком, — при спогаді про Ленхарта його обличчя хмурніє і мені хочеться міцно його обійняти, щоб висловити усю свою підтримку у цю водночас чудову й доволі непросту мить.

 Минуло вже понад три місяці як нам довелось попрощатись із Ленхартом й Даріусом, та біль від втрати не покидає ні на секунду. Я знаю як важко переживає це Керан, як не спить ночами в надії, що його брат не загинув, а потрапив у таку ж пастку, в якій був він і що ще залишився шанс його повернути. І я б хотіла, щоб так й було, та Олеся, котра тепер живе звичайним людським життям й поволі оговтується від усього пережитого, свідчить зовсім про інше. Думаю, Керан й сам це розуміє, просто ще не готовий прийняти правду і я його за це не засуджую. Йому просто потрібно трохи більше часу й моя підтримка, якої в нього буде вдосталь.

 Він втратив одного брата, та водночас ця втрата подарувала ще один шанс Мараку, котрий, останнім часом доволі часто складає компанію Олесі. І це не дивно, зважаючи на те, що їм не потрібно брехати один одному, приховуючи те, що з ними трапилось. Вони знаходять розраду в спілкуванні, адже обох спіткала, м’яко кажучи, складна доля, яка змінила їх життя й навчила дивитись на нього по-новому.

— Пробач, останні місяці були непростими не тільки для мене. Я поводився, як справжнісінький егоїст стосовно тебе. Повністю зосередився на пошуках шляхів для повернення брата, а мав би більше часу приділяти тобі й нашій майбутній дитині, — перервав мої роздуми тихий голос Керана.

— Я все розумію, ти не повинен переді мною виправдовуватись. Я також сумую за ядучим сарказмом Ленхарта, — останні слова викликали усмішку на обличчі Керана, якої я не бачила відколи все сталося. Від цієї посмішки аж на душі стало тепліше. — А, якщо серйозно, то ти не повинен винити себе в тому, що сталося. Ніхто цього не очікував й тим паче не міг передбачити.

— Тепер я розумію що він відчував, коли втратив нас із Мараком. В мене є ти й наша дитина, яка невдовзі з’явиться на цей світ й один із братів, а в нього не було абсолютно нікого. Він залишився самотнім на сотні років.

— Знаю, що ти все ще не втрачаєш надії його повернути, та я хочу вірити, що зараз він щасливий разом із Леєю. Твій брат на це заслуговує, як власне й ти з Мараком. Ленхарт виборов для вас ще один шанс на життя, подарував можливість повернути те, що ви втратили в минулому, чим пожертвували, щоб подарувати йому майбутнє. Просто живіть в пам'ять про нього, щоб його жертва не була даремною.

 Керан нічого не відповів, стоячи позаду, тільки міцніше обійняв, а після легенько торкнувся мого округлого живота.

— Ти вже міркувала про те, як ми назвемо нашу дитину, — поцікавився Керан.

— Якщо це буде хлопчик і якщо ти не проти я б хотіла назвати його Ленхартом. Так він завжди залишатиметься поруч й ми пам’ятатимемо яку ціну нам довелось заплатити за наше щастя.

***

 Я міцно стискала в руках документи, які свідчили, що окрім свого прізвища Даріус залишив для мене власний будинок у Великобританії, центр переливання крові й рахунок в банку на моє ім’я. Він від самого початку знав, що саме так вчинить, тому повсякчас повторював, що дасть мені більше, ніж відібрав. Щоправда, так й не збагнув головного: понад усе на світі я хотіла б позбутись відчуття провини за смерті у будинку, де вперше з ним зустрілась, та мені доведеться навчитись із цим жити, як жив він. Схоже на якесь родинне прокляття, де кожен протягом життя носить у своєму серці цей тягар. Нехай Даріус ніколи по-справжньому не виказував свого каяття, та не потрібні слова, щоб зрозуміти, що все так і було. Впевнена, що неодноразово замислювався над тим, як би все обернулось, прийнявши вибір Леї. Як і у випадку з Ленхартом, я щиро сподіваюсь, що він нарешті віднайде спокій й знайде прощення, якого так прагне його душа.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 ... 84 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Звільни мене опівночі, Айрін Ван», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Звільни мене опівночі, Айрін Ван"