Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"

— Дуже добре, Лонштайне, вибач, що хотів заскочити тебе зненацька, але я на грані, не знаю чого, але на грані, отак-то.

— Ви ніколи не думали, що справжній фортран полягає в тих комбінаціях, що їх, власне, дають тобі довиси абревіатур, і перше, що треба вчинити, — забути про такі абсурдні речі, як Особливий рахунок для знищення малярії, подумай, лишень, або Туристична асоціація Тихоокеанської зони.

— Атож, друже, звичайно.

— Скажімо, якщо ти звернеш увагу, що абревіатурою того рахунку є MESA, що означає стіл, а асоціації — PATA, тобто нога, отже, тобі треба лише почати від ніжки стола, і відтоді цей фортран мало-помалу постає, мов диплодоки з малесенької кісточки, яка зрештою дасть цілий скелет.

— Лонштайне, я не хочу тебе образити, але мені треба було б так багато пояснити тобі, той балкон і кат його зна, що далі.

— Лишається тільки досягти каталітичних поєднань і дати впасти своїм очам і таланту на Расмусенів паштет, і тоді враз з’являться послання, мов зелені орли, довис! довис! Нині я припускаю, що я досить скутий, але я не втрачаю надії висловити прилюдно кредоснову і протоплазмувати нову структуру, яку ми пов’яжемо одразу з ЮНЕСКО, хоча, може, й розсміємося до сліз, коли Расмусена виставлять за двері.

— Коли знову передаватимуть новини?

— Ще є час. За десять перша. Слухай, поглянь сюди і скажи, чи тобі не здається, що ЕМА, AIDA, LIDIA і LILA призначені для нового танцю тієї миті, коли народжується Венера, тож треба об’єднати їх, нехай навіть члени їхніх виконавчих рад повикидаються з терас, що їх завжди мають такі організації. Зауваж, у цьому танку справжньої згоди та співпраці вони можуть покладатися на такі вишукані штучки, як ARPA, ECO, PICA і FIGO. Щоправда, якщо придивишся, чому відповідають такі мелодійні назви, — пробурмотів трохи збентежений рабинчик, — ти збагнеш, що дистанції тут — цілі галактики. Та якщо уважно придивитися, — не беручи до уваги Ліги античної книжки, бо я не дуже розумію сенс цієї організації, бідолашна LILA, — все інше має певний зв’язок, передусім гроші Валютної угоди, що крутить сонцем і зірками, потім паливом, харчем і питвом, а остання з названих організацій зумовлює певні нездорові наслідки, бо піди здогадайся, що таке пародонтопатії. Ох, це просто диво, — вигукнув рабинчик, знову підбадьорений надією, — я бачу тепер кульмінацію та гейзер поєднань, і як може бути інакше, коли починаємо з таких красунь, як AIDA, LILA та інші, що не зводяться до гінекології й акушерства. Тут є прийдешність, великий шедевр на марші, Яйце, Яйце!

— Здається, зараз передаватимуть новини. Вибач, друже.

— Що мені до твоїх вибачень перед лицем майже надприродного факту, що FEA — абревіатура не чого іншого, як Міжнародної федерації художньої освіти, a WCC означає Всесвітню раду церков, отак я дійду до одкровень, поряд з якими змаліє Вітґенштайн[160].

— Послухай, — мовив Андрес, посиливши звук радіо, — три уряди погодилися звільнити в’язнів, яких вимагає Веремія.

— Це ж очевидно, — не вгавав рабинчик, його годі було так просто збити з пантелику, — їм нічого не лишається, як пройти через ARO і організувати своє CORSO, а я й далі буду все розшифровувати й розкодовувати аж до останніх наслідків, і, повір мені, це буде ТАО, даосизм. А от ти, чого ти не хочеш сидіти спокійно тут? Ти досконалий baby-sitter, Мануель тепер цілковито нехтує мене.

— Лонштайне, скажи, як їхати. Я не знаю, як переконати тебе, але мені треба йти і край. Скажи мені, друже.

— Насправді я не повинен, — бурчав рабинчик. — По-перше, я й сам не знаю, по-друге, ти ніколи не мав нічого спільного з Веремією. Я знаю, Людмила і таке інше, але ж ти навіть не знаєш, чи пішла вона з Маркосом.

— Та знаю! — схопився руками за обличчя Андрес. — Навіть нема потреби телефонувати додому, вона мала так учинити, вона все поставила на переможця.

— Така причина не видається мені достатньою, краще почекай, поки повернуться, а вже потім удавай собі Достоєвського замість іти й сідати тепер на нудну електричку.

— Бачиш, — промовив я, намагаючись, щоб слова ще мали якийсь сенс у тому тумані, в який Лонштайн опускав свої клінмари, орки, умосеї та ін., — ти, зрештою, не так уже й відрізняєшся від них, ти вимагаєш від мене послідовності та несуперечливості, цього самого вимагали б від мене і Ролан та Ґомес, якби були тут. Ти миттю перекинувся до них, на бік логіки і слушних причин, для тебе не має значення ніч, яка минула, неймовірна кількість дурниць, які я скоїв, намагаючись дізнатися, лице або хрест, — і цього всього я тобі не розповім, бо відвертість для мене — річ нелегка, тож поглянь на мене й вирішуй.

Якщо треба поглянути — Лонштайн глянув.

— Якщо не зважати на пролегомени та інші химери… — заговорив він.

І тут Мануель, що приліз накарачки, схопився за ліву холошу Андреса, потім за праву і, напружившись, рішуче підвівся, видаючи слова на кшталт бееп, іфктугпі, іго, афіа і аехі.

— Дитина засцялася з голови до ніг, — відзначив Андрес, — тож я тепер бачу, яка з тебе нянька.

— Сусанна лишила мені кучугури вати і пелюшок у спальні, а також креми, тальк та інші дурниці, але, розумієш, із тим грибом і випусками новин… до речі, ти помітив, яке дивовижне чуття наслідування в цієї дитини, вона досконало вимовляє афіа і іфктугпі, а це не так