Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зібрання творів у семи томах. Том 2. Миргород, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 2. Миргород, Микола Васильович Гоголь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 2. Миргород" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 89
Перейти на сторінку:
глибинне стихійне язичництво, збережене попри усвідомлено прийняте й боронене християнство: «Навіть самим козакам здавалась надмірною його безжальна лють і жорстокість». Козацькій вольниці ближчий за духом той завіт Святого Письма, який вчить «бити бусурман» і «дізнатись, що таке війна», ніж догмат прощення й любові до ближнього. Кривава «тризна», справлена Тарасом за Остапом, його «страшна помста», що стане його загибеллю, говорить про дієвість і вітальність патріархальних уявлень і моделей буття в Україні ще за таких недавніх для сучасників Гоголя часів.

Досліджуючи причини поразки України, Гоголь акцентує невблаганність руху часу, що породжує часто нерозв’язні конфлікти, і в їх осягненні важливо не розгубити досвід духовного протистояння й боротьби. Тож у «Тарасі Бульбі» письменник ритуалізує світ. Перед загибеллю Тарас звертається віщим словом з верхівки «розбитого громом» дуба («двійника Тараса», за І. Мойсеївим) до козаків, що пливуть Дністром (рікою життя, «де багато заводей, річкових густих комишів, мілин, глибоководних місць»). Потім автор переключає оповідь, у межах одного речення, у сучасне йому життя за допомогою своєрідного барокового прийому часової стереоскопії: «блищить дзеркало річки (“життя”. — П.М.), сповнене дзвінкого ячання лебедів (при перекладі втрачається заримоване Гоголем “лебедей” — “людей”. — П.М.) і гордий гоголь (Гоголь. — П.М.) швидко несеться ним, і багато куликів, червонозобих курухтанів і всяких інших птахів у очеретах і на прибережжях».

Птахи — носії душі предків, їм приписували пророчий дар (Я. Головацький). Межі часу розмиті. В одній картині й душі померлих давно, й нещодавно загиблих у боях, і живі козаки як нащадки і спадкоємці звитяжних традицій: «Козаки пливли на вузьких дворульних човнах, дружно гребли веслами, обережно оминали мілини, сполохуючи злітаючих птахів, і говорили про свого отамана».

Гоголевим козакам настановою у житті слугують слова Спасителя з Євангелії від Іоанна: «Немає більшої за ту любов, коли хто віддасть життя за друзів своїх» (15:13), що лежать в основі їхнього братства.

Представлений у першій редакції як «людина, дуже охоча до набігів і бунтів», що відповідало семантиці імені (від грецького «бентежу», «турбую»), Тарас Бульба другої редакції «вважав себе законним оборонцем православ’я», який має виняткове право говорити, «що то є таке наше товариство»: «Бували й в інших землях товариші, але таких, як у Руській землі, не було таких товаришів». Гоголь по-різному називає край, де відбувається дія повісті. Це «Украйна» у змалюванні світлиці Тарасової хати і при цьому «Южная первобытная Россия», «полишена своїми князями», коли й «завелось козацтво» (гл. І); «ксендзы ездят теперь по всей Украйне в таратайках», «вот какие дела водятся на Украйне», і через кілька рядків — заклик не допустити таких страждань «на Русской земле» від проклятих недовірків (гл. IV); в роздумах Андрія про вітчизну називається «Украйна»: «Кто сказал, что моя отчизна Украйна?» (гл. VI); помираючи, Шило, Гуска, Бовдюг та інші козаки славлять «Русскую землю» (гл. IX), але Тараса, «хоч і неживого», Товкач клянеться довезти «до Украйны» (гл. X); він з’явиться разом з козацьким військом «на границах Украйны», щоб вести в «Русской земле» «війну, підняту за віру» (гл. XII). Помираючи у вогні, Тарас віщує часи, коли дізнаються, «что такое православная русская вера»; коли підніметься «на Русской земле свой царь», але «не знайдуться на світі такі вогні й муки, й сила така», котра пересилила б «русскую силу!» (гл. XII). Два топонімічних концепти, зрештою, злились в уславленні Тарасом «лучших русских витязей на Украйне».

Представлений інтердискурс, що, відповідно до дихотомії «Україна-Росія», розуміється як «початок іншості, <…> як дискурсивний ґрунт, з якого зростає будь-яке висловлювання» (Пьеге-Гро Н. Введение в теорию интертекстуальности: Пер. с фр. — М., 2008. — С. 71), дає підстави говорити, що Гоголь не розмежовував у сучасному смислі ці не просто географічні поняття, а в першу чергу духовно семіотичні категорії. У його світі вони утримують ідею давньої спільності походження народів, за їхньої виразної відмінності, і сучасну єдність віри, при цьому акцентуючи ті риси буття, ментальності, поведінки, власне ідентичності козацтва, що були питомо українськими. За всієї поліфонічності повістувального слова «Тараса Бульби» у ньому відчутно увиразнені авторові рефлексії про вітчизну, про подароване Провидінням прокляття «двох душ», і з цього діалогу різних голосів, межі між якими текстуально не визначені й не розрізнені, народжується безкінечний і невичерпний інтерпретаційний потенціал повісті Миколи Гоголя.

Сучасний перекладач повісті Гоголя має лише два адеквати слова «русский» — це «російський» та чітко позначений історизмом «руський», що, зрозуміло, не є еквівалентом до слова «русский». Останнє в російській мові тяжіє до своєрідної ідеологізації та історичної експансії, претендуючи на універсальність. Чітка локалізація подій повісті в Україні спонукає сучасних перекладачів модернізувати первісний текст, що викликає нові хвилі дискусій, вкотре актуалізуючи закладений Гоголем у «Тарасі Бульбі» смисл (див. зокрема: Михед П.В. Приватизация Гоголя? (Возвращаясь к «русско-украинскому» вопросу) // Вопросы литературы. — 2003. — Май-июнь. — С. 94‒112).

Вражаюча пластичність екфразису Гоголя надихнула Тараса Шевченка, який став першим ілюстратором повісті, створивши сепію «Зустріч Тараса Бульби із синами» (1842).

Українські переклади і видання

Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины, сочинение Н. Гоголя / Пер. П.Д.Ф. Г-им [Головацьким В.Д.]. — Львів: Черенками Институту Ставропигіянського, 1850. — 172 с.

Тарас Бульба. Виклад Гоголів / Пер. М. Лободи. — К.: Друк. Фрица, 1874. — 172, IV с.

Тарас Бульба. Виклад Гоголів / Пер. з 3-го вид. М.Л[ободи]. — Другим заходом. — X.: Печ. Окр. штаба, 1883. — 234 с.

Тарас Бульба / Пер. і післямова В. Щурат. — Львів: Накладом М. Яцкова і с-ки. — Золочів, 1901. — 204, XVIII с. — (Народна б-ка; № 4‒6).

Тарас Бульба: Оповідання з козацького життя. — Коломия: Накладом Трильовського, 1908. — 16 с.

Тарас Бульба: Повість / Пер. Ст. Віль. — Коломия: Галицька накладня Я. Оренштейна, 1909. — 208 с.: іл. — (Заг. б-ка, № 63‒64).

Тарас Бульба: Повість із запорожской старины / Сочинение… На Галицко-рус. язык пер. П.Д.Ф. Г-им [Головацьким В.Д.] — Коломия: Черенками і накладом М. Білоуса, 1910. — 18 с. + 1 мал.

Тарас Бульба: Повість М. Гоголя / Пер. М. Уманця. — Одеса: Сніп, 1910. — 146 с.

Тарас Бульба: Повість / Пер. М. Садовського. — К.: Изд. 1-й Артели.

1 ... 84 85 86 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 2. Миргород, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 2. Миргород, Микола Васильович Гоголь"