Читати книгу - "День всіх знервованих, Софія Малинська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Мені шкода, але мушу відповісти. Це важливий дзвінок.
— Усе добре, — нещиро всміхнулася я, — Я однаково мушу повертатися до номеру. Обіцяла подзвонити подрузі.
Останнє можна було б не додавати. Йому однаково не було жодного діла до того, що я кажу. Однак я мусила вигадати якусь відмазку, щоб цей козел не зрозумів, що я хочу його спекатися.
Лише опинившись сама у ліфті, я змогла нарешті зітхнути з полегшенням, знявши цю дурнувату маску наївного дівча. Щоправда ненадовго.
Не встигли двері ліфту зачинитися, як їх зупинила нога у дорогих брендових туфлях.
Жіноча нога.
А тоді, щойно двері роз’їхалися, я побачила її власницю. Таку ж шикарну, як моделі, яких набирають бренди на кшталт Діор. Струнку високу брюнетку з виразними блакитними очима.
Її хижий погляд оглянув мене з голови до ніг, і вона проказала:
— Ну привіт, Діано. Гадаю, тебе можна привітати?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День всіх знервованих, Софія Малинська», після закриття браузера.