Читати книгу - "Місто трьох королів, Анна Мінаєва"

— Ваша високосте, — він схилився, продовжуючи тримати парасольку над нами.

— Йди в середину, — наказав Доріан, забираючи в слуги парасольку. — Його величність у себе?

— Не знаю, ваша високосте, — швидко відгукнувся той. І майже одразу додав. — Я дізнаюся…

— Не треба. Повертайся під дах. Я, здається, знаю, де шукати короля. Емілі?

Він запропонував мені лікоть і, тримаючи наді мною парасольку, повів у бік замку.

Я йшла за кронпринцом коридорами, роздивлялася картини та гобелени, якими були прикрашено, здавалося, кожну стіну цієї будівлі. І з кожним кроком все більше продовжувала хвилюватися. Наче все насправді. 

— Я одразу перепрошую за ту сцену, яку ви можете побачити, — промовив Доріан, повернувши у бік сходів. 

— А що я такого можу побачити? — я здивовано поглянула у бік супутника.

— У цьому місці ви можете стати свідком будь-чого, — пробурмотів він. — Повірте мені на слово.