Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

Але якщо на Майдані, що перекрив одну з головних ву­лиць столиці, тихо, то в самій Україні цього році стало набагато гучніше. Регулярно лунають вибухи та постріли в Києві, в результаті яких гинуть офіцери українських спецслужб, які керують операціями проти сепаратистів в Донбасі. Гинуть від куль і бомб колишні добровольці, які воювали з сепаратистами. Йде явна війна спецслужб України та Росії, але нам видно й чутно тільки її наслідки.

Окрема війна, яку можна було б назвати «громадянською медичною», проходить набагато тихіше, ніж війна спецслужб. Безліч лікарів ополчилися проти реформи системи медицини, яку проводить Уляна Супрун, американська українка, що виконує обов’язки міністра охорони здоров’я. Реформа медицини — одна з найважливіших у країні, де бідній людині практично неможливо отримати кваліфіковану медичну допомогу. Реформа просто фіксує: які послуги держава має забезпечувати хворим громадянам безкоштовно, а за які треба буде офіційно платити. Лікарі ж, звиклі отримувати за свою роботу маленьку зарплату від держави та великі гроші від пацієнтів, виступають категорично проти змін. Їх усе влаштовує. На сьогодні в Україні існує й приватна медицина — дорогá і доступна тільки багатим або людям, го­товим продати свою квартиру, щоб оплатити серйозну опе­рацію. Державна медицина, яка офіційно є безкоштовною, насправді дешевша за приватну, але теж коштує забагато. При цьому самі державні лікарі визначають ціну своїх по­слуг. А про лікарів, які дотепер лікують пацієнтів безкоштовно або майже безкоштовно, відразу поширюється народна слава. Так чи інакше, але парламент у жовтні проголосував за цю реформу і тепер вона на столі у Президента України. Як тіль­ки він підпише указ про перехід медицини на нову систему згідно з реформою, країна стане трохи чеснішою та наблизиться ще на один метр до цивілізованого життя.

Війна політиків, які перебували раніше в партії Прези­дента України Януковича, що втік до Москви, проти пен­сійної реформи, яка викликала не менш запеклі баталії, ніж реформа медицини, закінчилася перемогою ниніш­ньої влади. Указ про пенсійну реформу вже підписано президентом.

Політична боротьба в парламенті іноді повністю перетягує на себе увагу з подій на фронтах Донбасу та в Криму. А там ситуація за останні два роки не змінилася: в Донбасі стріляють із гармат, мінометів та снайперських гвинтівок, і статистика продовжує доповідати про нових поранених і вбитих українських військових. У Криму тривають репресії проти кримських татар, але одночасно з цим відбуваються дивні, не дуже-то зрозумілі, якщо дивитися з України, події. У громадян Севастополя, Керчі та інших міст і сіл влада по­чинає відбирати землю для «російських державних по­треб», пояснюючи, що земля потрібна для військових частин, доріг та інших будівництв. Також у тих кримчан, які радісно зу­стрічали російську армію, почали відбирати недавно отримані російські паспорти. Мова, звичайно, йде не про тисячі людей, а про десятки, але сам процес викликає інтерес і за­питання. Невже цих російських патріотів запідозрили в таємній роботі на Україну? Шпигуноманія дійсно популярна в Криму, де вже заарештували чимало етнічних росіян і українців за звинуваченням у диверсійній роботі проти ро­сійської держави. Шпигунів шукають навіть серед ко­лишніх українських військових, які легко зрадили Україну й стали військовими Росії!

Так, в Україні ніколи не буває нудно і тихо. Українці до цього звикли та дивляться в майбутнє з обережним оптимізмом. Їх, звичайно, турбують президентські вибори в Росії в березні наступного року. Але в принципі всьому світу вже відомий результат цих виборів. А ось результат виборів пре­зидента в Україні 2019 року — як зазвичай непередбачуваний. Хоча виборча кампанія вже почалась. І обіцяне бу­дівництво меморіального музею Революції гідності в центрі Києва — лише малá складова частина цієї кампанії кандидата в майбутні президенти і нинішнього президента Петра Порошенка.

Гадаю, що всі ми розуміємо: події, початок яким було покладено заявою Миколи Азарова про припинення підготовки підписання Угоди про асоціацію з ЄС, зробленою 21 листопада 2013 року, мають і матимуть продовження для всіх нас, жителів України, для нашої держави і для сусідніх держав, включаючи весь Європейський Союз. До цієї книжки ввійшла тільки частина нашої новітньої історії, тільки один рік із життя України, нехай і найдраматичніший на сьогодні рік. Цей рік змінив життя кожного з нас, змінив пріоритети й плани, наші політичні симпатії й антипатії, відкоригував наші надії та мрії, нашу з вами реальність. Попереду — не найпростіші часи. Але нам треба пережити всі уготовані для України ви­пробування, зберігши при цьому й гуманізм, і людяність, і вміння тверезо оцінювати те, що відбувається. У цей час ми мусимо ще сильніше любити наших близьких, наші сім’ї, ще більше поважати наших батьків і ще частіше говорити з нашими дітьми і внуками. Ми — і учасники, і свідки цих подій, а значить, на нас іще лягає додаткова від­повідальність. Ми з вами стаємо носіями тієї реальності, що стане скоро дуже важливою частиною новіт­ньої історії України. І тому я завершую цю книжку проханням до вас, дорогі читачі. Проханням дуже простим і цілком здійсненним: постарайтеся записати свої думки, почуття і своє життя в цей непростий період, аби залишити своїм нащадкам особисте свідчення, свій власний щоденник. Це не тільки допоможе їм потім краще зрозуміти те, що відбувалося в країні, а й покаже, наскільки сильно недавнє минуле впливає на найближче майбутнє. Будемо тільки сподіватися, що вплив цей виявиться рішучим у найпозитивнішому сенсі цього слова.

З повагою

Андрій Курков

Дійсно, офіційно проти них звинувачень не було висунуто, справу було закрито, з названих осіб нікого не було покарано. — Авт.