Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 99
Перейти на сторінку:

— Не даремно.

У храмі негайно з’явилися біснуваті. Вони радісно реготали зі своєї вдалої несподіванки.

Безліч потвор на колонах, на карнизах бань, горлаючи з хорів та поламаних вікон, розмахуючи обдертими хоругвами. Прилипаючи до стіни, вони  намагалися зобразити розп’яття, вітали одне одного помахом руки та гукали:

— Ей ти, м’ясо, переспиш зі мною цієї ночі?

— Ану, попе, не плямкай губами! Давай-но зіграємо на твого хреста!

— Агов, білявий! — кричали вони до Кота. — Отой патлатий — твоя жінка?!

— Ти поглянь, яка гарненька дівчинка! Навіть хустки не накинула перед тим, як зайти до храму!

— Де ти ще не вдягнена?

— А коли вдягнена, то у що?

— А стріляти не можна, — сказав Вовк.

Я навіть не взяла в руки пістолета.


Світ, який програв Останню Битву. Світ, який рухнув у Ніщо. Єдине, що від нього лишилося, — цей храм.

І немає значення, чому Битву програно. Можливо, ніхто не схотів брати в ній участь. Або у мешканців цього світу було обмаль любові. Чи не знайшлося серед них бодай п’яти праведників…

Здоровенний білий демон, який одержав перемогу в тій Битві, тепер сидить на останньому вцілілому вівтарі та глузує з нас.

Колись Усемогутній Диявол, котрий своєю владністю переступив навіть межі зла. Його було вигнано з Великого Пекла, а власне пекло залило водою. А сам він, обернений на демона, порятувався тут, на розвалинах одного зі знищених ним самим світів.

Хто міг знати, що цьому світові дано буде нове переродження?

І що почнеться воно з Храму Любові, який став пристановиськом скинутого Диявола та залишків його армій, розбитих створеними за його подобою тварюками.

Їх була сила-силенна…

— То що, почнемо?

— Їх надто багато, — відповів Кіт.

— Ми не впораємося? — спитала я.

— Ми спробуємо впоратися.

Заковика була не в тому, що нечистих надто багато і що вони випадково дісталися Вітчимові від зруйнованого світу, а тепер плигали навколо нас.

— До чого ж сміливі козаки!

— А надто — отой.

— Га-га-га!

— Ге-ге-ге!

— Еееееееееее!

І річ була навіть не в тому, хто посів вівтар. Найжахливіше зло в тих, котрі, як мовчазна сарана, з’юрмилися навколо нього — здоровенного білого демона в оточенні майже двох десятків сірих демонів-убивць, вигодуваних м’ясом янголів.

Але ми вбили їх… Точніше кажучи, їх убили мої добрі янголи.

Як?

Чотири тварюки, стрибаючи карнизами, притягли почорнілий оскальпований труп. Вони схопили мертвяка за ноги й почепили над нами, а хтось із них загорланив:

— Він теж прийшов уночі до нашого храму!

— У нього була зброя!

— А ще — гарненька солоденька дівчинка!

— Ми злилися з нею в єдиному пориві!

— Ходімо звідси, — сказав Вовк.

— Як?! — здивувався білий демон. — А порозважати своїх молодих друзів? А розвеселити мене? «Ходімо звідси» — це не серйозно. Та й хто дав тобі дозвіл?

Він змахнув рогами — послав на нас своїх служників. Ті завищали від захоплення.

— У-ху-ху!!! — горланили вони.

— Ва-ава-ввввв!!!

— Аааааааааааа!


— Ідемо! — сказав Вовк. — Крихітко, тримайся за мною!

Розділ 8

Світло з розбитих вікон.

Пес обійшов спорожнілий храм по периметру й похитав головою:

— Це, мабуть, не тут.

— Підвал має бути тут, — сказав Вовк.

— Можливо.

Вхід до підвалу — верхівка кручених кованих сходів — виднівся в підлозі кімнатки ліворуч від царських воріт. Кімнатка запаскуджена, пограбована, смердюча.

Пес рушив сходами вниз, а Кіт підпалив у ліхтарі гніт, висвітлюючи темряву перед ним.

Підвал був невеликий, завбільшки як церква — цегляні склепіння та галереї. Кілька комірчин із вибитими дверима, і перший з тих нещільно зімкнутих провалів до якогось покинутого пекла опинився в

1 ... 84 85 86 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"