Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           - Гадаю, мені варто піти за вами, щоб розібратися в цьому непорозумінні... - відповів я, поставивши чашку на столик, після чого встав зі стільця, поліцейські одразу смикнулися й зробили кілька кроків назад, а я лише посміхнувся, усього лише й коштувало виплеснути своє невдоволення назовні. 

- Прошу прямувати за нами, пане Маас. - чемним тоном вимовив сержант.

           Стікл спробував обурюватися щодо того, що на мене навіть наручники не начепили. Але сержант уже зрозумів, що в цьому арешті щось нечисто, і він вирішив прикрити свою дупу. 

          Спустившись на перший поверх, ми попрямували до поліцейського човника. Причому з боку було схоже, що поліцейський спецназ - це мої охоронці, а не конвой. 

          Після того як у човнику я розташувався не в клітці для затриманих, а на вільному місці для пасажирів, мені ніхто навіть слова не сказав про це. Лише Стікл дивився на мене зі страхом, сильним страхом, адже він не зміг зробити обіцяного, і тепер йому загрожує не тільки з мого боку, а й замовника, і поліції.

          Користуючись тим, що ми опинилися за межами глушливого поля, я відразу зв'язався з Девосом і відправив йому записи нейромережі, зроблені під протокол мого затримання. 

      За час польоту Стікл двічі намагався підсісти до мене ближче, це було настільки підозріло, що сержант зрештою посадив його в клітку, позбавивши попередньо всієї зброї.

       Поліцейський відділок, до якого мене привезли, більше був схожий на фортецю, як я потім дізнався, це була база підготовки спецназу поліції, тож я недалекий був від своїх припущень.

         - Пане Маас, прошу пройти за нами. Прокурор бажає пред'явити вам обвинувачення, - виголосив сержант. Така швидкоплинність сильно дивувала сержанта, і він хотів опинитися від цієї брудної справи якомога далі.

        - Зачекайте, наскільки я пам'ятаю закон, то прокурор має право пред'являти мені обвинувачення тільки в присутності мого захисника, - уточнив я в сержанта, той, скривившись, згідно кивнув.

         - Вам нададуть безкоштовного захисника.- відповів він.

         - Не варто, ви ж не думаєте, що я не можу дозволити собі найняти захисника? - запитав я в сержанта.

         - Вам варто це обговорити з прокурором. Моє завдання було лише доставити вас сюди.- відповів він мені.

        - Добре, ведіть,- відповів я. Девос, перебуваючи на прямому зв'язку зі мною, вже складав, напевно, двадцятий позов до поліції Петрокара.

          Наступні кілька годин пройшли у спробах цілого прокурора залякати мене. Я спеціально не використовував псіоніку, щоб він наговорив побільше для свого вироку.

          Нарешті через три години до поліцейської дільниці прилетів флаєр із дипломатичними номерами Атарана. Я лише посміхнувся, у відповідь на мою посмішку прокурор розлютився, і було чому. Його наполегливо просили запроторити мене до в'язниці на тривалий термін, але зробити це без мого зізнання за сфабрикованим обвинуваченням він не міг, якщо не хотів поставити хрест на своїй кар'єрі, ось він і сказився. Весь розрахунок був на те, що я помру, чинячи опір під час арешту, але, не отримавши бажаного, план швидко змінили і тепер мене треба було запроторити до в'язниці, де сусіди по камері вже довершать замовлення.

      - Пане прокурор, - увійшов у допросну його помічник, який переминався з ноги на ногу. 

       - Я зайнятий,- крикнув він у люті.

       - Прибув захисник пана Мааса, Девос Маккарті, - вимовив помічник, і прокурор немов на стіну налетів.

       - Ну нарешті, а то я думав, куди пропав мій захисник,- з посмішкою промовив я.

        - На цьому допит закінчується, тому що немає складу злочину,- увійшов у приміщення Девос, підморгнувши мені, за його спиною було видно Гекшона, який учора нас супроводжував на зустрічі, і зовнішній вигляд говорив про те, що він сильно нервує.- Мого клієнта звинувачують у моєму вбивстві, але я, напевно, точно можу сказати, що я не мертвий.

       - Це якийсь фокус, він клон, перевірте його,- вийшов зі ступору прокурор, для нього був шок, що Девос живий.

       - Пане прокурор, Пане Девос       пройшов усі необхідні перевірки, він - це він.- відповів його помічник. 

       - Також я хочу зареєструвати спробу вбивства мого клієнта з боку поліції Петрокара, перевищення повноважень з боку поліції, неправомірний арешт мого клієнта. Моральний тиск на тендітну психіку мого клієнта з боку прокурора Марського округу. Порушення прав людини по відношенню до мого клієнта. А також хочу зареєструвати щиросердне зізнання з боку мого колеги Гекшона, - тут я вже обійшов захист свідомості Гекшона і змусив говорити правду. 

       - Зі мною вчора зв'язалися ввечері і за фінансову винагороду попросили розповісти поточне місцезнаходження Девоса Маккарті і Шрайка Мааса. Але ж це законом не заборонено.- отямився Гекшон. 

         - Тут мій колега не правий, передача персональної інформації без узгодження з клієнтом. - відповів Девос,- Штраф і позбавлення ліцензії на ведення юридичної діяльності, це максимум, що йому загрожує. Але ці відомості передали вбивці, який прибув уночі в готель і, обійшовши систему безпеки, убив мене, так, я не обмовився, у мене була зупинка серця, але мій клієнт зміг його заново запустити, і ось я знову живий і майже здоровий. Аналіз крові в незалежній лабораторії я прикладаю до справи.  Також мій клієнт під протокол вів запис своїх дій, чесно скажу, я йому дуже вдячний за свій порятунок, хоч я і не зрозумів, як це сталося, аналізи кажуть, що я мав би бути стовідсотково мертвим... - тут усі повернули до мене обличчя, очікуючи на відповідь.

         - Секрет Корпусу Псіонів.- вирішив з'їхати я на вже звичну відмовку. Якщо гончаки повірили в це, то й тут мають повірити. Прокурор же почав голосно матюкатися, не стримуючи себе у висловлюваннях, про страшилку у вигляді Корпусу Псіонів він знав.