Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

Глава 478 Клас 0 Запечатаний артефакт в експлуатації

.

У той момент, коли вона побачила, що перед нею з'явився незнайомець, Леді Відчай матеріалізувала гострий кришталевий крижаний спис і кинула його в ціль.

=

Скориставшись силою віддачі, вона спробувала прорватися через задню частину вагона на вулицю.

= = =

У зв'язку з цим раптовим поворотом подій вона була спантеличена цим дивним ворогом, який раптово з'явився. Навпаки, вона була дуже збентежена і спантеличена, як хтось міг так швидко знайти її приховане «я». Це було не менш складно, ніж знищити велике місто, або телепортуватися прямо з Баклунда на південний континент Східний Балам.

4 =

Але як Демонеса Відчаю Послідовності 4, вона розвивалася крок за кроком з того часу, коли вона була Ассасином. Вона знала, що не може дозволити собі відволікатися або вихлюпувати нісенітниці в такі критичні моменти. Ще не пізно було подумати про все це пізніше.

, .

Тому вона вирішила атакувати безпосередньо і хотіла скористатися можливістю піти.

Вона вже уявляла, як дивна жінка з чорним волоссям і очима застигне в шарах іскристого світла, що залишилося на морозному сліді траєкторії крижаного списа. Їй доведеться докласти чимало зусиль, щоб прорватися через перешкоду, щоб мати сили погнатися за нею.

=

На той час вона точно втекла б з вулиці і змішалася з натовпом.

,

Однак сцена, на яку вона з нетерпінням чекала, так і не з'явилася. Як тільки кристалічний крижаний спис покинув її руку, він безшумно зник у повітрі, його місцезнаходження було абсолютно невідоме.

! , - .

Ангел! Очі Демонеси Відчаю звузилися, коли з її тіла раптом вирвалося чорне полум'я, поширюючи недуги, намагаючись запалити все навколо і спричинивши масштабну пожежу.

.

У цей момент її тіло якимось дивним чином затремтіло, і вона завмерла на місці.

.

Вона бачила, як її ліва рука зникає, по сантиметру за сантиметром, і вона стрімко розповзається вгору нестримним чином.

.

В її очах прекрасні і мляві очі жінки навпроти були темні і безтурботні, немов всередині була прихована чиста темрява.

!

Ні! Ви є

. =

Слова Демонеси Відчаю різко обірвалися. Все її тіло було схоже на ескіз, який непомітно стерли гумкою, не залишивши після себе жодного сліду.

. =

Її останній погляд був сповнений страху і відчаю. Місце, яке вона займала раніше, було порожнім, наче вона ніколи раніше не сиділа в ньому.

=

Красива жінка з млявим виразом обличчя смикнула капюшон свого класичного халата, і її губи майже непомітно ворухнулися, коли її постать миттєво зникла.

На околиці району Імператриця. На безрейковому громадському вагоні.

=

Трісс тихо сиділа в кутку, одягнена в капелюх із вуаллю.

.

Вона не втекла за допомогою річки, прямуючи прямо до річки Тассок, і не попрямувала до найближчої залізниці, щоб встигнути на поїзд, як усі думали.

.

Її вибором було повернутися в Баклунд.

!

Тільки в цьому місті з населенням понад п'ять мільйонів, з усілякими прихованими фракціями та численними потойбіччями вони зможуть допомогти їй уникнути подальшого переслідування секти Демонес!

.

У цей момент вона відчувала напругу, подумки, постійно насторожено ставилася до жахливого старого дворецького Функеля.

, .

Раптом у неї закрутилася голова.

=

Коли її зір нормалізувався, вона виявила, що чарівним чином вийшла з громадського вагона і стоїть на брудній дорозі надворі.

.

Зіниці Тріссі швидко стискалися, коли вона обережно озиралася навколо.

, - =

Потім вона побачила постать у чорному капюшоні в класичному халаті і помітила чорні очі, заховані в тіні.

.

Чомусь здавалося, що Тріссі повернулася до немовляти, настільки слабкої до такої міри, що не могла чинити ніякого опору.

.

З її чола капала холодний піт, і хоча ноги сильно тремтіли, вона не могла поворухнутися.

=

Це найстрашніший ворог, з яким я коли-небудь стикався Навіть високопоставлена Демонесса, з якою я раніше зустрічався, не давала мені такого відчуття Чи помру я тут? Невже це нарешті закінчиться після того, як я наполегливо втікав, незважаючи на те, що стільки разів зазнавав невдач Глибоке почуття відчаю та неконтрольованого смутку наповнило серце Тріссі, змусивши її відчути, ніби вона занурилася у свій найглибший кошмар.

.

Раптом перед її очима промайнуло тьмяне блакитне світло, яке зняло з неї прокляття про те, що вона не може рухатися.

,

Тріссі знову подивилася вперед, але від цієї надзвичайно жахливої постаті вже не було й сліду. Все, що відбувалося тільки зараз, здавалося найреалістичнішою ілюзією.

.

Але коли Тріссі опустила голову, вона з подивом виявила, що сапфіровий перстень на її лівому мізинці якимось чином розбився, втративши весь свій блиск.

Тріщина. Тріщина. Тріщина. Залишки кільця і самоцвіту відвалювалися один за одним.

Кляйн ухилився і обійшов кам'яний стовп, що впав, і важко пораненого пана А, який перебував у процесі одужання, і побіг до входу навпроти.

, ,

Що ж до характерних уламків, які поволі збиралися з останків Майстер-Ключа, то він навіть не глянув на них, боячись, що дасть панові Містерові достатньо часу, щоб зупинити його.

-, = .

Він чудово розумів, що навіть якщо у нього є всі свої містичні предмети і він добре підготовлений, він не обов'язково зрівняється з Пастухом, не кажучи вже про те, що він був озброєний лише мідним свистком Азіка та трьома видами куль Потойбіччя. У нього не залишилося навіть жодного матчу.

. =

Незважаючи на те, що містер А був серйозно поранений, Кляйн не наважився ризикнути. Він чув, що Єпископ Троянди, Послідовність до Пастуха, був надзвичайно досвідченим у магії плоті. Його здатність до загоєння аж ніяк не була слабшою за його здатність переносити свої рани.

!

Скрипіти!

.

Він відчинив важкі двері.

.

Природне світло надворі світило, і хмари на небі були забарвлені тонким жовтим відтінком, а сонце було блідим і тьмяним.

Кляйн кинувся геть і побачив, що знаходиться посеред гори. Він був оточений високими горами, які робили місцевість надзвичайно прихованою.

.

Кран. Кран. Кран. Він несамовито біг і навіть не йшов гірською стежкою. Натомість, завдяки своїм навичкам клоуна, він біг вниз по крутому схилу, час від часу перекидаючись, а іноді розгойдуючись вгору за допомогою дерев.

!

Сплеск!

. , !

Він почув гуркіт річки. Він був попереду, трохи нижче нього!

.

Але в цей момент подув сильний порив вітру, що пронісся до його спини.

Кляйн прийняв оперативне рішення. Його коліна підігнулися, і він відкотився вбік.

! ! !

Су! Су!