Читати книгу - "Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб"

Дим від згаслого вогнища вдарив у ніс, і я розічхалася, пропустивши чимало цікавого. Коли зуміла вирівняти подих, Ілона вже зникла у хатині. Не в головній, де розмістилася жіноча частина колективу, – у розвалюсі віддалік, яку уподобав Вальєн.

«Завтра спитаю його прямо. Настав час розібратися хоча б з тими питаннями, на які можна отримати відповіді. Що в ньому такого особливого? Чому Ласка вважає, що його прихильність змінить її життя?» – пообіцяла я собі.

Побажала Медору приємних снів, провела його поглядом до повозу, що служив йому ліжком. Глянула на будинок, де при світлі якоїсь магічної штуковини Мела гризла олівець, і вирішила не спішити зі сном.

Стекол у вікнах не було, на яскраве освітлення напевно зліталися комахи… Чаклунка таких дрібниць не помічала, Лілея скаржитись не наважувалася. Краще почекати, поки світло згасне. Тим паче, місяць тільки-но виліз із-за Драконячих гір.

Даремно я не захотіла відпочити. Тієї ночі поспати не вдалося нікому. Ми втекли на край світу від реальності та людей? Ха! Проблеми нагнали нас найнесподіванішим чином.

А ще я побачила, що таке горезвісна сотка, і це було, без перебільшення, страшно.