Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга 📚 - Українською

Читати книгу - "Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга" автора Володимир Броніславович Бєлінський. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 114
Перейти на сторінку:
class="a">[229, с. 234].

Виникає запитання: за які заслуги особистий ворог радянської влади, яким на початку червня 1919 року Нестора Махна проголосив Лев Троцький, став орденоносцем № 4 єдиного ордена московських більшовиків?

На це дуже нелегке запитання пошукаємо відповідь у подальших вчинках товаришів Сталіна, Троцького, Фрунзе та інших. Так-от, ми пам’ятаємо, що за твердженням радянської, більшовицької влади, СРСР був створений 30 грудня 1922 року на І з’їзді Рад. Професор Ярослав Дашкевич дослідив це питання, і ось що з’ясувалося: «Договір про утворення СРСР ніколи не було затверджено, і той проект (бо це був проект), що був поданий на І з’їзд Рад СРСР (товаришем Сталіним. — В.Б.) ніколи не набрав юридичної сили…

Опонентом Сталіна на з’їзді виступив Фрунзе, який, на противагу спрощеній — аж до повного вихолощення — сталінській процедурі прийняття рішення, оголосив, що українська делегація, бажаючи «внести ще нові додаткові гарантії», вважає за необхідне… «не обмежуватися простою ухвалою цього прочитаного зараз т. Сталіним тексту, а провести над ним подальшу роботу», до якої, окрім ЦВК Союзу, «повинні бути ще раз залучені уряди національних держав»… остаточна ратифікація договору «повинна бути відкладена до наступного 2-го з’їзду депутатів Рад СРСР». З’їзд одноголосно ухвалив запропоновану Фрунзе постанову…» [253, с. 273].

Як бачимо, Михайло Фрунзе був політичним опонентом товариша Сталіна на І з’їзді Рад у грудні місяці 1922 року, тобто за життя Леніна.

Ось як розповідає біографію М. Фрунзе Велика Радянська Енциклопедія (третє видання): «…14 марта 1924 назначен зам. пред. РВС СССР и наркома по воен. и мор. делам, а с апр. 1924 одновременно нач. штаба РККА и начальник Воен. академии. С 26 января 1925 пред(седатель) РВС СССР и нарком по воен(ным) и мор(ским) делам, а с февр(аля) 1925 также чл(ен) Совета труда и обороны. Руководил подготовкой и проведением Военной реформы 1924–25. Член ВЦИК всех созывов с янв(аря) 1918. Чл(ен) ЦК РКП(б) с 1921, канд. в чл(ены) Политбюро ЦК с 1924…» [25, т. 28, с. 109].

Вражає планомірність дій товариша Сталіна на винищення своїх опонентів. Ось гляньте: Ленін помер 21 січня 1924 року. А вже «14 марта 1924 года» товаришу Леву Троцькому призначається Центральним комітетом, тобто товаришем Сталіним, заступник Михайло Фрунзе. Для більшої політичної ваги товаришу Фрунзе надають ще й титул «кандидата в члени Політбюро ЦК». В члени ЦК його не вводять — він «не своя людина». Спираючись на товаришів Каменєва і Зінов’єва, товариш Сталін має і в Політбюро сталу більшість (після смерті товариша Леніна).

Але Йосиф Джугашвілі не довіряв товаришу Фрунзе. Тому це фігура тимчасова. Його завдання замінити Троцького. І в 1925 році Михайло Фрунзе замінює Лева Давидовича на всіх воєнних посадах. А щоби Лейба Бронштейн (справжнє ім’я Л. Троцького. — Ред.) не апелював до військовиків, товариш Сталін призначив у 1924 році «свою людину» — Клима Ворошилова — командувачем Московського військового округу. Так був усунутий товариш Троцький — реальний претендент на владу.

Далі черга Михайла Фрунзе. Політбюро й особисто товариш Сталін, піклуючись про здоров’я «великого полководця»., зобов’язують його лягти на операцію до Кремлівської клініки. І, за свідченням Галини Серебрякової, у Фрунзе вирізали здорову нирку замість хворої. Звичайно, за радянських часів про такі речі говорити було заборонено. Тому Галина Серебрякова, яка пройшла КарЛаг, написала досить обережно: «Смерть Фрунзе была огромным и совершенно неожиданным для партии ударом. Он умер совсем молодым, работоспособным, сильным. Его преждевременная смерть убила и Софью Алексеевну (дружину. — В.Б.). Она всего на год пережила мужа, так и не примирившись с его потерей» [25, т. 2, с. 228].

Нам зовсім невідомо, чому і як померла дружина Михайла Фрунзе — Софія Олексіївна.

Цілком зрозуміло, що після смерті наркома Фрунзе цей пост обійняла «своя людина товариша Сталіна» — товариш Ворошилов («с 6 ноября 1925 года»). Фрунзе помер 31 жовтня 1925 року.

Товариш Сталін не міг фізично знищити товариша Троцького, тому — одночасно з наказом про вислання його з Алма-Ати за кордон — Й. Сталін розпорядився знищити генерал-лейтенанта Якова Слащова, який, скоріше за все, служив Троцькому і знав багато зайвого. Я.О. Слащова ліквідували 11 січня 1929 року. І не тільки його…

3. Взяття військами Махна Криму в 1920 році

Звичайно, таке твердження для людини радянського виховання звучить страхітливо. Радянська влада зі своїми прислужниками зробили геть усе, аби нас переконати, що Крим 1920 року визволила «несокрушимая и легендарная» Червона армія та її «славетний» герой Фрунзе.

Пам’ятаю, ще після війни 1941–1945 років на картах штурму Перекопу, крім дивізії Блюхера, вказувалися допоміжні військові частини — понтонні батальйони, телефонні роти тощо. Робилося геть усе, аби не згадувати армію Махна, яка, по суті, й брала Крим у 1920 році. Бо куди ж могла дітися 80–100-тисячна армія Махна, яку він мав восени 1920-го? Та й інші джерела засвідчують саме таке: головною військовою потугою, яка восени 1920 року захопила Крим, була армія Махна. Червона армія змогла надати Несторові Івановичу допомогу лише в кількості 15–20 тисяч осіб. Хоча вона постійно стягувала до Криму свої дивізії для іншого завдання. Сьогодні Велика Радянська Енциклопедія (третє видання), том 19, у матеріалі «Перекопсько-Чонгарська операція 1920» наводить десятки більшовицьких дивізій і цілі армії, які не мають нічого спільного зі взяттям Криму у 1920 році. Брешуть потужно, відверто. Перевірити більшовиків нікому. Про армію Махна мовчать, мов заціпило…

Перейдемо до незаперечних фактів. Червона армія влітку 1920-го зазнала великих втрату боях за Україну та Польщу. Ось як про те оповідав Ісаак Бабель у своїй праці «Конармия», яку написав по гарячих слідах походу більшовиків на Польщу 1920 року: «Тридцать первого числа случилась атака при Чесниках. Эскадроны скопились в лесу возле деревни и в шестом часу вечера кинулись на неприятеля. Он ждал нас на возвышенности… Пулеметы противника палили с двадцати шагов, раненные (і вбиті. — В.Б.) упали в наших рядах. Мы растоптали их и ударились об неприятеля, но каре его не дрогнуло, тогда мы убежали» [245, с. 9].

Тобто майже всі війська більшовицьких Західного та Південно-Західного фронтів відводилися або втікали небоєздатними. Навіть уславлена Кінна армія С.М. Будьонного відступала з Польщі в переполовиненому складі.

«В конце июля — начале августа 1920 1-я К(онная) а(рмия) вела тяжёлые бои под Львовом, а затем в конце авг(уста) — начале сент(ября) в р(айо)не Замостья, откуда была выведена в резерв и направлена на Южный фронт для действий против белогвард(ейских) войск ген(ерала) Врангеля» [25, т. 13, с. 31].

Генерал-лейтенант Врангель мав у Криму в кінці 1920 року, перед взяттям півострова більшовиками, армію не меншу за 100-120 тисяч шабель і багнетів. Бо вивіз із Криму до Туреччини більше 80 тисяч людей.

1 ... 85 86 87 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга"