Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Значить шлюб між рабами і людьми і справді не практикується.

– Добре, ти спробувала і в тебе нічого не вийшло. Так що досить, закінчуй цей безглуздий спектакль! І сідай, ми зараз обговоримо вашу дату весілля. – це він що, зараз вирішив змінити платівку і скинути все на мене! Типу в цьому всьому я одна вина!

І мало мені цього горбунька з ціпком, так ще й і цей сухоребрик добиває мене.

– Ну ж бо, люба припини ці безглузді сцени. Тобі сподобається шлюб зі мною, обіцяю тобі нізащо не буде нудно. Особливо в перші дні після весілля – хтиво посміхнувся Бейлік.

А дулю тобі з хріном, а не шлюб! Як тільки уявляю ту всю срань яка може статися, я готова власноруч прибити в реслінгу цю тараньку! Тільки б на очі його не бачити.

– То судячи з ваших слів, я не можу бути чоловіком моєї Хмаринки? 

Дикий потягнувся рукою до коміру моєї сорочки і… почав, розстібати ґудзики? Що! Що він зараз збирається робити! От же ж кіт травневий, а не дракон! 

– Хмаринка?... – глузливо промовив Бейлік.

Що!? Цей сухоребрик тільки що обізвав мене дурепою! Та я йому зараз… я відчула прохолодне повітря у себе на ключиці.

– Що ти робиш? – прошепотіла Дикому.

Не встигла я його зупинити, як дракон відсунув комір сорочки й провів язиком по тату і…. Мати моя рідна! Та що зі мною зараз відбувається!

Все моє тіло почало тремтіти від млосної спеки, яка проходилася від мітки і змушувало мою кров бігти ще швидше. Всі дотики і відчуття стали різкішими, начебто до того я була каменем який не міг нічого відчувати, а зараз мені надали життя! 

Внизу живота солодко потягнуло і моєму тілу виявилося мало тих малих обіймів. Тому я не знаючи що роблю притулилася спиною до твердих грудей дракона вимагаючи того дійства що він проробив, тільки що. І незабаром, руки дракона вчепилися в мою талію ще міцніше горнучі до себе, й по всьому тілу я відчула вібрацію його глибокого гарчання яке розходилося повсюди, змушуючи мене тремтіти ще більше.

Незабаром, до мене почали долинати гучний вереск Скруджа і Бейліка які про щось репетували, але мені вже було байдуже до того що вони хотіли. Зараз я лише хотіла приборкати мого Дикунчика в ліжку… Міцні руки потягли моє розімліле тільце назад, і я опинилася захована за широкою спиною дракона.

Зараз мені хотілось ображено заскиглити, що мені не дали мій величезний, жовтоокий подарунок.

По тілу знову прокотилася прохолодна хвиля мурашок і мене нарешті попустило. Боже мій! Та про що я зараз взагалі думала! Мене відволікає від шалених роздумів метушня по переду і навиша наді мною тінь…

О, мамо рідна! Дикий тримав Бейліка за комір його сорочки, що в того аж ноги бовтались в повітрі! І здається… Ні! Мені це не здається, він і справді виріс, ставши ще більшим! Раніше він теж збільшувався у розмірах, але тільки зараз я змогла роздивитися наскільки він змінився. По хребту проступали шипи які йожилися з кожним разом коли дракон злився розриваючи тканину сорочки все більше, плечі стали ще ширшими, а статура кремезнішою і для повної картини не вистачало ще драконячого хвоста ззаду… Але хто зна, можливо він і справді є, от тільки за штанів його не видно?

Роздався зляканий вереск Скруджа:

– Ти! Це ти той скажений раб!

– Оу! Ви мене впізнали, як це мило з вашого боку. – Дикий лукаво посміхнувся до нього показуючи свої ікла – Але знаєте що? Схоже моя дружина втомилася і хоче відпочити від надокучливих гостей. Так що, я думаю що вам уже час йти додому. 

А потім Дикий підійшов до Скруджа, схопивши його за шкірку і потяг їх двох до вхідних дверей.

А я і досі стояла посеред гостьової кімнати в повному ступорі. Він тільки що просто взяв їх і випхав з маєтку? І зараз мене хвилювало лише одне питання, чи виллється в майбутньому це у якусь величезну проблему і чи вийшло в мене змінити хоч трохи історію, щоб в кінці мене не вбили?

Нарешті очунявши я кинулася до холу, перевірити що ж там сталося, бо там стало підозріло тихо. Я ж надіюся він їх не вбив? А то ховати жмуриків я якось не готова.

Зайшла в той момент коли дракон з гуркотом зачинив двері й повернувся до мене з задоволеною моською. Він і досі був у тому трансформованому стані і от зараз, я і справді відчула себе маленькою порівняно з драконом. Золотисті очі дивилися на мене з частинкою цікавості і очікування. Це виглядало приблизно так, пес приніс тобі палку і чекає доки ти йому даси смаколик. І що саме він хоче, щоб я йому сказала? Щоб я погладила його по голівці і сказала, ой який ти молодець!?

Було б це так. Можливо я б так і зробила, але в даний момент я не знаю, він позбавив мене проблем, чи додав мені їх ще більше!

– Що ти тільки що виробляв!

Дракон нахмурився, наче очікував не на таку реакцію від мене.

– Позбувся вашої проблеми, звільнивши вас від шлюбу з тим мішком з кістками – ображено кинув дракон.

– Я тобі сказала не втручатися і зачекати на мене у кабінеті! А не влаштовувати тут виставу!

– Якби я сюди не спустився, ти б сама не впоралася. – його голос гуркотів впереміжку з словами і гарчанням.

Дикий підійшов до мене ближче і щоб продовжувати дивитися йому у вічі, мені прийшлося добряче задерти голову доверху.

– В мене усе було під контролем.

– Справді? То чому твій батько не слухав тебе у їдальні, погрожуючи й тягнучи тебе силою до нареченого? Скажи Мар-ргар-рито, це і є твоє під контролем?

В мене зсередини все здригнулося коли він звернувся до мене на ім'я, розтягуючи по складах. Це було вперше коли він назвав мене на ім’я. Дикий трохи пом'якшується в обличчі, схоже моє невеличке замішання було помітним.

– Не міг ти знову повернутися в колишню форму – попросила його втомленим голосом. Тіло Дикого знов стало як і було, от тільки одяг розтягнувся й порвався і зараз висів на ньому рваною ганчіркою.

– Вибачте що не послухав вас, але вам все одно не вдалося б самій вигнати цих причеп.