Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

- Ти і то за неї гарніша.

- Я?

- Та ми обидві!

- Хіба?

- У нас і фігура є, і спереду, і ззаду. А в неї що? Пряма, як доска. Ще в нас волосся гарне, хвилясте, навіть кучеряве, а в неї пряме-пряме, ще й вигоріле на сонці.

- Ви, мабуть, таки добре посварилися з нею, що ти так на неї наїжджаєш.

- Достатньо!

Марійка піднялася і підійшла до вікна. Раптом серед кімнат почулося гучне: "Толік!"

- Толік приїхав! - гукала Марійка, підпригуючи і бігаючи по хаті.

- Де? - питала Світлана, пильно вдивляючись у вікно. - Я не бачу.

- Він уже пішов на кухню, - сіяючи від щастя.

Через кілька годин.

- І де Толік був? - питає Свєта.

- А, десь там, в Росії, - відповідає Геня.

- Багато заробив? - продовжує допитувати Марія.

- Ага, заробив він!.. Таку велику дулю! - показуючи кулак.

- Що зовсім нічого?

- Приїхав з пустими кишенями. Тепер знову буде на моїй шиї сидіти. Усі діти, як діти, а оце!.. - замовчавши на мить. - І родила я його у важких муках!.. Коли ним була вагітна, то хотіла аборт зробити. Дурна, що пожаліла! Думаю, то ж моя дитина. А тепер маю! На свою голову його народила!