Читати книгу - "Хранителі"

Тривалий час єдиним звуком, який вони чули, було тихе гудіння мотора у машині шерифа.

— Він спостерігає, — промовив Волт.

Знову почувся гуркіт перекинутих будматеріалів, але цього разу десь ближче.

Трійця застигла, розвернувшись в різні боки, готуючись відбити напад.

Потім знову на хвилину все затихло.

Коли Лем хотів щось сказати, почувся нелюдський крик Аутсайдера, від якого кров холола в жилах. Цього разу вони змогли визначити, звідки прийшов звук, — з нічної рівнини за Бордо Ріджем.

— Він іде, — промовив Лем. — Аутсайдер зрозумів, що ми не купимося на його провокацію, бо нас обмаль, всього лише троє, тому вирішив утекти, поки ми не викликали підкріплення.

Звідкись здалеку знову донісся нелюдський крик. Зловісний звук шкрябонув Лема всередині, наче хтось пройшовся гострими кігтями.

— Зранку ми відправимо розвідників морської піхоти на східні пагорби, — промовив він. — Ми зловимо клятого монстра, присягаюся Богом.

Волт повернувся до седана Лема, вочевидь зволікаючи з вирішенням неприємної справи — що робити з відірваною головою Тіла Портера.

— А очі? Чому він постійно їх вириває? — запитав Волт.

— По-перше, через те, що він до біса агресивний і кровожерливий, — відповів Лем. — Це в його генах. По-друге, йому дуже подобається сіяти жах, як я гадаю. Але…

— Що «але»?

— Я б дуже хотів це забути, але, на жаль, пам’ятаю так чітко, наче це трапилось учора.

Під час одного зі своїх візитів у Банодайн Лем став свідком неприємної розмови (якщо це можна так назвати) між доктором Ярбек та Аутсайдером. Вона разом зі своїми асистентами навчила Аутсайдера мови символів, що нагадувала мову, розроблену дослідниками, які проводили перші експерименти зі спілкування з вищими приматами (наприклад, горилами) у середині 70-х. Найбільшого успіху було досягнуто із самицею горили на ім’я Коко — упродовж минулого десятиріччя вона стала героїнею сотень історій. Подейкували, що Коко опанувала 400 слів- символів. Коли останнього разу Лем бачив Аутсайдера, той міг похвалитися більшим, аніж у Коко, словниковим запасом, хоч і досі примітивним. У лабораторії Ярбек Лем спостерігав за тим, як жахливе творіння людських рук у величезній клітці обмінювалося з ученою складною серією ручних сигналів, а асистент нашіптував синхронний переклад. Аутсайдер був напрочуд вороже налаштований до всіх і всього. Він часто переривав діалог з Ярбек, у шаленій люті метаючись по клітці і з диким вереском гамселячи по ґратах. Лему ця страхітлива сцена здавалася відразливою. Але водночас йому було страшенно жаль цього створіння: Аутсайдер завжди сидітиме у клітці й завжди буде чужинцем, найсамотнішою істотою у світі, навіть ще більш самотньою, ніж пес Везербі. Це видовище так вразило Лема, що він запам’ятав кожен символ, якими обмінювалися Аутсайдер і Ярбек, і ось тепер ця страхітлива «розмова» зринула в його пам’яті.

Якоїсь миті Аутсайдер показав знаками:

«Вирвати очі».

«Ти хочеш вирвати мої очі?» — запитала знаками Ярбек.

«Вирвати чиїсь очі».

«Навіщо?»

«Не побачать».

«Чому ти не хочеш, щоб тебе побачили?»

«Огидний».

«Ти гадаєш, що ти огидний?»

«Дуже огидний».

«Звідки ти взяв, що ти огидний?»

«Від людей».

«Яких людей?»

«Від усіх, хто бачив мене вперше».

«Як отой чоловік, що прийшов сьогодні?» — показала Ярбек, маючи на увазі Лема.

«Так. Усі вважають мене огидним. Ненавидять мене».

«Ніхто тебе не ненавидить».

«Всі».

«Ніхто ніколи не казав, що ти огидний. Звідки ти знаєш, що вони думають?»

«Я знаю».

«Звідки?»

«Я знаю, я знаю, я знаю!»

Аутсайдер гасав кліткою, б’ючи ґрати і щось викрикуючи. Потім він повернувся до Ярбек.

«Вирвати свої очі».

«Щоб не бачити себе?»

«Щоб не дивитися на людей, які дивляться на мене», — показала знаками істота.

У Лема тоді прокинулося глибоке співчуття до неї, хоча його страх нікуди не дівся.

Тепер він стояв тут серед спекотної червневої ночі й розповідав Волту про спілкування в лабораторії Ярбек. Шериф здригнувся.

— Господи, — промовив Кліфф Соамз. — Він ненавидить себе, інших, а ще більше — свого творця.

— Тепер ти розповів мені все, — зауважив Волт. — Дивно, що ніхто з вас не розуміє, чому він так самовіддано ненавидить собаку. Той бідолашний каліка, чорт забирай, і пес — це єдині діти проекту «Франциск». Собаку всі люблять, він — мазунчик, і Аутсайдер завжди знав про це. Батьки зазвичай пишаються такими дітьми, а Аутсайдер — дитина, яку завжди ховають подалі. Тому його ненависть до собаки зростає з кожним днем.

— Звісно, — погодився Лем. — Звісно ж, ти правий.

— Це також пояснює, чому два дзеркала у ванній на другому поверсі розбиті. Я про будинок, де вбили Тіла Портера, — продовжував Волт. — Аутсайдер не терпить своєї зовнішності.

Десь дуже далеко закричала якась потойбічна істота.