Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

сорок дев’ять днів. — За давнім китайським повір’ям, у людини було дві душі: перша помирала разом із людиною, друга — через сорок дев’ять днів. ">[135]. Через три дні розіслати повідомлення про смерть пані Цінь і почати жалобу. На весь цей час запросити сто вісім буддійських ченців читати молитви за покійною, щоб урятувати її від покарання за вчинені гріхи. У вежі Небесних пахощів спорудити вівтар, щоб на ньому дев’яносто дев’ять лаоських ченців дев’ятнадцять днів приносили жертви й благали прощення за несправедливо завдані покійній образи. Труну з тілом установити в саду Злиття ароматів, аби перед нею, на помостах, розташованих один проти одного, п’ятдесят високоправедних буддійських ченців і п’ятдесят високоправедних лаоських ченців здійснювали похоронну відправу покійниці й по черзі, через кожні сім днів, роздавали жебракам, що залишиться від жертвопринесень.

Довідавшись про смерть дружини старшого онука, Цзя Цзін подумав про те, що рано чи пізно сам піднесеться на небо. Щоб не осквернити себе земною суєтою, він не захотів вертатися до родини. Тому й не втручався ні в які справи, цілком поклавшись на Цзя Чженя.

Цзя Чжень цим скористався й вирішив, хоч скільки б це коштувало, влаштувати пишний похорон. Кедрові дошки для труни йому не сподобались. А тут саме нагодився Сюе Пань і сказав:

— У мене на складі є підходяще дерево. Його, кажуть, колись вивезли з гір Тєваншань; це дерево мені дісталося ще від покійного батька — він збирався його продати одному з родичів імператорської фамілії — Відданому й Справедливому вану, але той розорився й не зміг його купити. От дерево й залишилося на складі. Поки не знайшлося нікого, хто в змозі заплатити потрібну ціну. Якщо хочете, я звелю приправити його вам.

Цзя Чжень охоче погодився. Дерево виявилося завтовшки сім цунів, на вигляд схоже було на горіх, а запахом нагадувало сандал. Варто було стукнути по дереву пальцем, і воно дзенькало, як яшма, що викликало дружне захоплення.

— Скільки коштує? — поцікавився Цзя Чжень.

— Такого дерева, мабуть, і за тисячу лянів срібла не знайдете, — з посмішкою відповів Сюе Пань, — що ж говорити про ціну! Заплатите кілька лянів срібла майстрам за роботу, і все.

Цзя Чжень розсипався в подяках, а потім розпорядився розпиляти дерево й зробити труну.

— Для нас це надто дорого, — намагався відговорити його Цзя Чжен, — досить було б гарних кедрових дощок.

Але Цзя Чжень і слухати нічого не став.

Тут зненацька повідомили, що Жуйчжу, служниця пані Цінь, по смерті хазяйки вкоротила собі віку, вдарившись головою об колону. Таке не часто трапляється, і всі члени роду сповнилися благоговінням до відданої дівчини. Цзя Чжень звелів обрядити її, як коли б вона була його внучкою, покласти в труну з усіма належними церемоніями, а труну поставити у вежі Сходження до безсмертя, у саду Злиття ароматів.

Оскільки дітей у пані Цінь не було, інша її служниця, Баочжу, побажала стати її прийомною дочкою, попросила дозволу розбити таз і йти перед труною[136]. Цзя Чжень, дуже задоволений, розпорядився, щоб відтепер Баочжу звали «панянкою». Баочжу, як і годиться незаміжній жінці, голосно ридала перед труною своєї пані.

Всі члени роду ретельно виконували свої обов’язки, відповідно до звичаю, і дуже боялися схибити.

Одна думка не давала Цзя Чженю спокою:

«Цзя Жун поки ще навчається, тому на жалобному прапорі немає титулів, та й регалій на похованні буде небагато[137]. Якось незручно».

На четвертий день першого тижня євнух Дай Цюань із палацу Великої світлості надіслав усе необхідне для жертвопринесень, а незабаром прибув і сам у великому паланкіні, під удари гонгів.

Цзя Чжень одразу ж прийняв його, посадив на Терасі бджіл і почав пригощати чаєм. Нарешті йому випала нагода почати розмову про купівлю посади для Цзя Жуна.

— Хочете додати більше блиску похоронній церемонії? — поцікавився Дай Цюань.

— Ви вгадали, — відповів Цзя Чжень.

— Вельми доречно, — заявив Дай Цюань, — є гарна вакансія. В імператорську гвардію потрібні два офіцери. Вчора з таким же проханням до мене звернувся третій брат Сян’янського хоу[138] та вручив півтори тисячі лянів срібла. Ви ж знаєте, ми з ним давні друзі, до того ж дід його посідає високе становище, я подумав і погодився. Другу посаду захотів купити правитель області Юнсін для свого сина. Це стало для мене такою несподіванкою, що я навіть не встиг йому відповісти. Так що пишіть скоріше родовід свого сина.

Цзя Чжень звелів подати аркуш червоного паперу й написав:

«Студент Цзя Жун, двадцяти років від роду, уродженець повіту Цзяннін області Інтяньфу в