Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

4 145
0
23.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 93
Перейти на сторінку:
51

Він чув, як я сварилася на Настю. Ну так, тепер викличемо дівчинку-шмаркачку, яка тільки й рада буде, щоб за керівництвом доглянути.

По-дурному якось виходить. Міг би відразу її до себе покликати.

Так, гаразд. З цим ми розберемося. Я беру його телефон.

— Як вона записана? — відкриваю контакти.

— «Аня кіски», — говорить Вадим хрипким голосом.

Еге ж, несподівано. Кіски, так кіски. Тим паче вона одна з перших набраних номерів. Хм, а тут ще й мама Валя поруч і вітчим В’ячеслав… Може, вони знайомі якось? Родичі?

— Ти знову? — гаркає мені в слухавку. — Ти ж обіцяв, що сьогодні я можу зі своїм хлопцем погуляти!

Воу, легше. Що за наїзди? З хлопцем? А Зимнєв тоді хто?

— Ало, Ань. Вадиму Сергійовичу погано, — вичавлюю із себе. — Ти можеш приїхати?

З телефона лунає гучна музика. Сумніваюся, що вона мене взагалі чує.

— Ой! Почекай! — кричить у слухавку.

Я тисну плечима. Чуються кроки, хтось із нею розмовляє.

Переводжу погляд на Вадима. Якщо їх поставити поруч, то… У неї теж зелені очі. І розріз схожий. Й овал обличчя. Є щось спільне. Родичі, чи що? Авжеж. Тобто не в однієї мене проблеми з молодшенькою?

— Що з ним? — Аня виходить кудись, де не так шумно.

— Висока температура. «Швидка» вже їде, а мені час йти.

Вона важко зітхає.

— Добре, незабаром буду, — видає таким тоном, ніби її про велику послугу попросили.

І кидає слухавку. Гаразд, ось і все. Вона прийде, подбає про нього, і я можу більше тут не з’являтися.

— Дякую, — Вадим відкидається на подушки.

Лунає трель вхідного дзвінка. Я біжу до дверей, відчуваючи дикий біль у районі серця. Але навіть заплакати не можу.

«Швидка»… Ну ось, можна було й не кликати Аню. Але гаразд. Нехай хтось буде поруч із ним. Нехай навіть вона.

Лікарі крутяться навколо Вадима, міряють температуру, тиск, один дістає шприц і ампулу для уколу. Хочуть забрати в інфекційку, але він відмовляється.

— Ви як дружина можете вплинути на чоловіка? — до мене обертається лікар, а я хитаю головою.

— Я не дружина.

— Так? Дивно, ви так дивитеся одне на одного, — майже шепоче він.

Ага, як хворий і психічка. Невже його більше нічого не хвилює. Я стримуюся, щоб не висловитися, але ж вони теж на зміні й теж втомлюються.

Настя знову мене набирає, каже, що батька поклали, але потрібні гроші. Угу, а головна скарбничка — я.

Після того, як лікарі «швидкої» йдуть, я збираюся до батька в лікарню. Гроші в мене є. Добре, що зарплата була недавно.

Дочекавшись Анічку, я здаю їй хворого Зимнєва. Обіцяю, що туди й назад.

Вадим киває. Він буде чекати на мене. А я вчергове придивляюся до Анічки. Дійсно схожі.

Я з чистою совістю, але з важким серцем залишаю квартиру Вадима. Температура в нього вже падає, хоч тремтіння не минає. Але я повернусь. Тільки тата перевірити й назад.

Здогадуюся, що побачу вранці, але мені потрібна ця протверезна пігулка, щоб позбутися останніх фантазій і нарешті зрозуміти: що в нас просто вільні стосунки.

І я хочу їх закінчити. Я більше так не можу.

Але якщо вони з Анічкою родичі…

***

— Нарешті! — Настя кидається мені на шию, коли я з’являюся в холі лікарні.

— Що там із татом? — втомлено питаю.

— Лежить під крапельницями, — пояснює вона.

Адміністратор видає мені бахіли, халат і маску. Відразу я оплачую перебування тата у звичайній палаті. Не в інтенсивній. Треба ж…

— Ходімо, швидше, — сестра мало не тягне мене в палату під несхвальними поглядами медсестер.

Лікарі пускають нас у палату до тата, а той лежить під крапельницями й приладами, що тривожно пікають. Нерухомий і дуже схудлий.

Він усміхається нам.

— Насте, а ти чого Соню смикнула? У мене заощадження були — я ж тобі казав, — починає він.

Сестра густо червоніє, дивлячись то на тата, то на мене. Вищі сили — дайте мені терпіння. Навіть лікарі запевнили, що з татом не сталося нічого страшного. Проте моя сестричка добряче надраматизувала. Стукнути б її гарненько, щоб запам’ятала на все життя. У мене там гарячий чоловік у всіх сенсах цього слова, а вона так.

— Тат, — підходжу до нього, трохи кривлячись від запаху ліків. — Ну ти чого? Я ж усе розумію, а з мого боку було б негарно не прийти сьогодні.

Беру його за руку й дивлюся на Настю, що стала білішою за стіну.

Ну, сестричко. Ну, капець. Прибити іноді мало.

Але не в присутності тата й медичного персоналу.

— Насте, їдь додому.

— Сонь, — жалібно тягне сестра.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 85 86 87 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут» жанру - 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"