Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Стань моїм першим, Адалін Черно 📚 - Українською

Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

1 931
0
24.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стань моїм першим" автора Адалін Черно. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 98
Перейти на сторінку:
Глава 42

Кіра

— Я так сумувала, — роблю ще одне зізнання.

Те, що Кирило не випровадив мене за двері після першого — гарний знак, але я через невміння тримати язик за зубами тисну далі. Не можу промовчати, коли зсередини емоції б’ють ключем.

У відповідь на мою репліку Кирило ледь помітно усміхається. Куточки його губ злегка підіймаються, погляд теплішає. Він не каже мені того ж у відповідь, але це й не потрібно. Я бачу, що сумував. По тому, як він мене обіймає, як гладить моє тіло, як дивиться.

— Ти не голодний?

— А є пропозиції?

Мені навіть соромно стає, тому що я нічого не приготувала. У мене в холодильнику взагалі миша повісилася. Усі продукти, які були, я викинула, оскільки вони зіпсувалися. Щоправда, шматочок сиру залишився. З пліснявою. Не впевнена, що це запланована пліснява, тому, гадаю, їсти його теж не можна.

— Пропозицій багато, але в холодильнику, на жаль, немає продуктів, тож — нє-а…

— Чим ти харчувалася? — запитує Багров, уважно мене розглядаючи. — Схудла.

Мій живіт зрадливо бурчить, і Кирило рішуче підводиться.

— Поїдемо повечеряти?

— Не надто пізно?

— Спати голодними — погано.

— Може, замовимо фастфуд?

У мене слина скупчується лише за згадки соковитого бургера з ароматною яловичиною. Слова з реклами виникають у спогадах, і я мимоволі ковтаю та наполягаю:

— Будь ласка, будь ласка… нумо замовимо.

— Добре, — погоджується Кирило. — Замовиш на власний смак?

Я швидко киваю й тягнуся за телефоном. Розгортаю додаток доставлення, входжу до свого улюбленого ресторану фастфуду й накидаю в кошик картоплю фрі, пару бургерів, наґетси та навіть крильця беру. Мені раптово хочеться всього й одразу. Живіт так і бурчить від голоду.

— Ти що питимеш?

— А що є?

— Газованка, холодний чай, кава, молочні коктейлі.

— Я, мабуть, пас, — відмовляється після роздумів.

Я розумію, що така їжа — не для Кирила. Він звик до вишуканіших страв, а я збираюся нагодувати його шкідливими. Але хочеться — неймовірно. Залишається сподіватися, що Кирилові теж сподобається.

— А я каву візьму.

— На ніч? — дивується Кирило.

— Захотілося — не можу.

Щоб хоч якось відволіктися від думок про їжу, я йду приймати душ. Пірнаю під потік і розслаблено прикриваю очі. Позаду чується стукіт дверей ванної, а за хвилину на мій живіт лягає важка чоловіча рука.

— Дуже хотів у душ? — запитую, охоче притискаючись до Кирила спиною.

— Дуже хотів.

Я повертаюсь до Багрова обличчям. Ковзаю під його долонями й обіймаю руками за шию, притискаюсь сильніше, відчуваючи його кам’яний стояк, що упирається мені в низ живота.

— Ти завтра приїдеш?

— Ти вже мене виганяєш?

— Ні… але тебе бракувало.

— Я не поїду, — каже Кирило, чим будить сплячих метеликів у моєму животі. — Завтра можемо провести день разом. Сходимо в ресторан, у кіно, у торговий центр — куди захочеш.

— Разом? — перепитую.

— Разом, Кіро.

— В ресторан? — ставлю дурне запитання. — І в кіно?

— Якщо хочеш туди й туди — підемо.

Я облизую губи, хоч вони й так мокрі від потоку води.

— А…

— Годі розмов, — вимогливо каже Кирило.

Я тільки кивнути встигаю, перш ніж він мене цілує. Накриває мій рот своїм, і мені відразу стає багато. Я захлинаюся виниклим цунамі почуттів, поспішаю поділитися ними з ним. Відповідаю із жаром та запалом. Віддаю Багрову все, що в мене є, а він охоче приймає.

Цілує спекотніше, обіймає міцніше, видихає уривчастіше. Буквально насичуюсь ним — запахом, смаком, теплом. Відчуваю себе божевільною психопаткою, що злетіла з котушок, якій потрібен тільки він. Єдиний, коханий, бажаний. Я не знаю, як пояснити йому все, не розумію, як розповісти, хто я, але дуже сильно його кохаю. І це не минає. Не стирається, я лише сильніше тону в ньому, поринаю все глибше і глибше, боячись, що одного разу забракне кисню.

— Ти пам’ятаєш наш секс у душі? — питаю між поцілунками.

— Пам’ятаю.

— Тобі тоді сподобалося?

— Мені завжди подобалося.

— А зараз?

— І зараз.

Я не можу із собою впоратися. Мені хочеться з ним говорити, хочеться знати, що я йому теж не байдужа. Нехай він не закоханий у мене так сильно, як я в нього, але ж щось він відчуває. Я впевнена в цьому, знаю. Він так на мене дивиться. Так дивиться. Просто зараз поглядом своїм пропалює. І там емоцій стільки — не задихнутися б ними.

Кирило ривком підіймає мене на руки й притискає спиною до стіни душу. Його член виявляється між моїх стегон, торкається збудженого клітора. Багров кілька разів веде стегнами вгору-вниз, зриваючи з моїх губ протяжний стогін. Я тремчу вся в його руках, тремчу від бажання і збудження. Дряпаю йому спину, хоча знаю, що йому не подобається. Він завжди морщиться, але мовчить, дозволяє мені.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 85 86 87 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стань моїм першим, Адалін Черно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стань моїм першим, Адалін Черно"