Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Просто чудово, - процідив Павук, уникаючи зустрічатися поглядом з Івом. - Потрібно вичавити з цього по максимуму. ... Але це не означає, що твій набутий імунітет і твоя допомога моїй колонії дадуть тобі певні привілеї.

- Я знаю, - посміхнувся Ів. - Для мене Сара під забороною , ти наклав на неї своє вето.

- Саме так! - з викликом підняв підборіддя Павук, пославши братові вбивчий погляд. - Я більше не маю наміру зносити твої закидони. Торкнешся її ще раз і я відвезу твої частини тіла до Стогнучої Гряди. Більше попереджень не буде.

  У наступні кілька днів у Сари склалося враження, що арахноіди та й вона сама грають звичні ролі, приховуючи насправді свої справжні переживання. Вона відчувала , що їхні стримувані емоції, їхнє зростаюче терпіння - всього лише очікування сигналу до бійки.

Павук не розмовляв з нею про Іва, він був ніжний, і вона в свою чергу, не скупилася на відповідну ласку, але щось було не так, якась тінь постійно стояла у неї за спиною, не дозволяючи їй до кінця бути самою собою.

   Мак, Юель і Тондо затягли її грати в карти. Карти були саморобними і дуже схожі на ті, в які різалися у її світі, тому Сарі особливо вникати не довелося, хоча гравець вона була не який. Але щоб якось розважитися погодилася. Решта мутантів займалися кожен своєю справою. Арахноіди, усі крім Іва, чистили зброю.

Ів з'явився пізніше , ліниво жуючи зубочистку, з цікавістю присівши до граючої компанії.

- На що граємо? Роздавайте і на мене теж.

- Е ні, пробач, хлопче, але це не для вищої ліги, - кинув йому з усмішкою Мак. - З такими шахраями як арахноіди  грати мало цікаво, ти ж все одно зробиш нас за дві секунди.

- Ну, тоді я побуду тут в якості моральної підтримки, - і потягнувшись до Сари, обіймаючи дівчину за плечі, Ів навмисно заглянув у її карти, зустрівшись з нею своїм смішливим поглядом.

- Ні, не смій допомагати мені. Я хочу сама, - розгадавши його наміри, розсміялася Сара, пестячи своїм сміхом чуйний слух арахноідів.

- Саро, Саро, - простягнув Ів з видом того, хто задумав чергову каверзу.

   Тільки ось незабаром карткова гра перестала цікавити мутантів. Кинувши гру майже на середині , вони приєдналися до решти колоністів, помітивши нові події, які розгорталися неподалік. І вся справа була в тому, що брати арахноіди зібралися порозумітися, помірятися силами, і ініціатором всього цього звичайно ж був не хто інший як Ів.

- О, так, ці вміють влаштовувати видовища, - видихнув Тондо, який стояв поруч із Сарою. - Коли вони б'ються - дух захоплює.

- Та вже, - важко зітхнула Сара , насупившись. - Ці виб'ють дух за дві секунди.

Першим проти Іва вийшов Ксан. Заворожувало і жахало як вони рухалися, передбачаючи суперника. З якою силою та різкістю. Якими жорстокими могли бути їхні удари, ніби це насправді був бій за виживання.

У розрахунку своїх кидків Ів перемагав Ксана, і як виявилося - Ів сильніше від нього і фізично. В результаті Ксан був дуже швидко покладений  на обидві лопатки.

- Непогано. В цьому ти завжди був на висоті, - зауважив Павук, оцінюючи на перший погляд неупереджено. - А якщо проти двох?

- Не хочу вас зачепити брати, але Хелл і Арно, нехай навіть разом мені не рівня, - зухвало кинув Ів. - А ось з тобою, Павуче, я б помірявся силами.

- Ну, ще б пак, - хмикнув лідер гнізда. - На те є непереборна причина.

- Я не збираюся на це дивитися, - роздратовано сказала Сара, намагаючись протиснутися між рядами глядачів , вибираючись подалі від влаштованої вистави .

- Ні, будеш! - гаркнув Ів, і це змусило її зупинитися і обернутися проти волі.

- Не смій влазити їй в голову! - тут же завівся Павук, кидаючись до брата. – Відпусти, Сару!

- Тільки після нашого з тобою спарингу, Робе. Не лукав, ти ж теж хочеш, щоб Сара своїми очима побачила перемогу одного з нас і поразку іншого. Вона з тих жінок , заради яких гинуть, роблять болісний вибір, кладуть до її ніг свою душу. Всім відомо, з якої причини я тут. Так чому б нам не потягатися?

І Сара була змушена спостерігати страшну сутичку двох ... її улюблених чоловіків. І в деяких моментах це було нестерпно, але через навіювання Іва вона навіть очей не могла закрити. Тоді вихід знайшло її серце - сльози стали самі котитися з очей, закриваючи пеленою, те що відбувається. За своєю силою арахноіди були рівні один одному, і ця сутичка могла б тривати ще довше, якби Павук не пожалів свою дівчину.

- Я здаюся, - звалився він на коліна перед Івом. - Ти переміг. А тепер відпусти Сару. Не примушуй мене у неї на очах відірвати тобі голову.

- Розумний хід, брате. Благородно. Тільки ось вона не буде злитися на мене  вічно, і не розраховуй!

Після  цих слів, Сара тут же відчула, як уявний наказ Іва розблокував її мозок , і вона абсолютно вільно може рухатися.

Але Сара всупереч їхнім очікуванням не втікла, колотячись від збурень - вона вирішила вилити свій гнів на Іва відразу ж . Кинувшись на хлопця, вона стала штовхати його і бити то в груди, то в спину.

- Яка ж я зла на тебе! Я ненавиджу цей мерзенний стан безвольної ляльки! Це огидно! Ти огидний! У тебе немає такого права! Жоден з них не дозволяв собі такого! - кричала вона, обсипаючи його стусанами.