Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

— Правда, подруго моя, засмутила б її ще дужче. Не хвилюйся, Кат. Ходімо вже зустрічати твоїх дітей.

Серйозне юне личко Бесс освітилося тієї миті, коли вона уздріла маму. Забувши про гідність, дівчинка кинулася з коня в обійми Кат.

— Мамо!

Кат притиснула дівчинку до себе. Потім, відпускаючи її, м’яко дорікнула:

— Бесс, що за манери! Привітай реверансом лорда й леді Ґордонів та лорда Босвелла.

У дівчинки порожевіли щоки, вона повернулась і зробила вишуканий реверанс перед іншими дорослими.

Генрієтта Ґордон поцілувала дівчинку в обидві щоки, і Джордж Ґордон пробурмотів якесь доречне вітання. Потім уперед ступив Босвелл. Узявши руку юної дівчини, він підніс її до губ і поцілував.

— Я дуже радий знову бачити вас, леді Елізабет, — сказав граф, і його блакитні очі пустотливо блиснули.

«Чорт би його забрав, — подумала Бесс. — Я не хочу, щоб він мені подобався, але він мені таки подобається!»

І на якусь мить Бесс розгледіла в ньому того чоловіка, яким була так зачарована її мати.

Аманда й Мораґ Леслі спустилися з карети й присідали в прекрасних реверансах перед господарями, що радо їх вітали. Кат по черзі поцілувала обох своїх дочок. Нарешті з другої карети вийшли сестри Керр із близнятами на руках.

— Ах! — вигукнула графиня Ґленкірка. — Дивіться всі! Це мої найменшенькі. — Вона відкинула покривальце з личка Джейн: з-під мереживних країв чепчика визирали каштанові кучерики, а рожевих щічок торкалися темні вії. Дитина спала. А от Ян спати й не думав. Кат була вражена, зловивши такий знайомий погляд його темно-синіх очей.

— Ти прокинувся, любенький? — зацвірінчала вона над хлопчиком, забираючи його в Саллі. — Ось він, мій крихітний хлопчинка. Madame et monsieurs. Je presente le seigneur[5] Яна Леслі. — Графиня повернулася. — Візьми, Босвелле. Потримаєш його трохи, а я тим часом візьму мою Джейн. — Вона передала лордові дитину, сердито примовляючи: — Господи, Френсісе! Він же не мокрий! Не впусти його!

Узявши дівчинку в Люсі, вона запропонувала:

— Ходімо в будинок. Тут холоднувато для дітей.

Схвильований, але задоволений Френсіс Гепберн пішов за нею. Йому сподобалося, як вигадливо Кат дала йому потримати його сина. Босвелл сів перед каміном у головній залі й, притримуючи, посадовив дитину собі на коліна.

— Здоров, Яне, мій маленький синочку, — проказав він тихо. Хлопчик серйозно поглянув на нього, а потім, простягнувши повненький кулачок до чоловіка, що схилився над ним, схопив того за волосся й смикнув.

— Ооохххх! — заволав граф Босвелл, але тихий сміх дитини перетворив його обурення на радість. — Та ти справжнє маленьке чортенятко, хлопчиську! — усміхнувся він, і Кат зрозуміла, що він дуже вдоволений своїм сином.

— Час уже віддавати Яна його няні, Френсісе, — мовила вона. Граф підкорився. — А як вам його сестричка, мілорде? — Босвелл подивився на Джейн, яка вже прокинулася, і всміхнувся до неї. Йому на радість дитина сором’язливо всміхнулася у відповідь.

— Трохи схожа на тебе, — сказав він.

— Еге, — відповіла Кат. — Хоча в неї руденьке волосся. Меґ каже, що це колір від Стюартів, але серед Леслі теж трапляються руді.

Іще якусь мить Босвелл жадібно розглядав двох малюків. У глибині душі він проклинав Джеймса Стюарта. Його син і дочка зростуть як Леслі, не знаючи свого справжнього батька.

Він до нестями хотів цих дітей і з жалем дивився, як сестри Керр несуть близнят до дитячих кімнат Ґордонів.

Різдвяний день був холодний і сірий. Босвелл, підтримуючи то стару, то нову церкву, керуючись змінами в політиці, відвідав святкову службу в католицькій маєтковій церкві Ґордонів. Стоячи поряд зі своєю коханкою навколішках на холодній кам’яній долівці церкви, він укотре запитував себе, чому виникла ця війна за те, як правильно вірити у вищу силу. Хіба Богові — якщо тільки він насправді існує — на це не начхати?

Однак поглянувши на Кат, Босвелл змінив свою думку. Так, Бог існує. Біда тільки в тому, що він, схоже, на боці короля, хоча граф і гадки не мав, за що той Бог може схвалювати Джеймсові вчинки. Він, либонь, узагалі не знається на людях.

У Шотландії Новий рік і Дванадцята ніч були найвеселішими зимовими святами. Напередодні Нового року в замку відбулося бучне гуляння, частування для якого кухарі готували три дні. 31 грудня стояла дуже морозна, але ясна погода, і Кат із Френсісом поїхали на верхову прогулянку.

Повернувшись надвечір, вони опинилися в безлюдній стайні. Усі, від господаря до чорнороба, збирали дрова, щоб розпалити опівночі святкове багаття. Однак і Босвелл, і Кат могли й самі зарадити з конями. Вони повели тварин у стайню, не знаючи, що Бесс спостерігає за ними з горища.

Через кілька годин після того, як її мати вранці поїхала на прогулянку, Бесс і самій захотілося проїхатися верхи. За годину, коли холод змусив її повернутися назад, виявилося, що в стайні немає жодного стайничого. Бесс повела свою кобилу в стійло, розсідлала, почистила й нагодувала тварину. Потім, зацікавившись, вона піднялася на горище перевірити, що звідти видно. З горища стаєнь Ґленкірка ясного дня виднілися навіть озеро та вежі Сайтена. А тут, на стайні Гантлі, вона не побачила нічого, крім самих пагорбів. Розчарована, дівчинка хотіла вже спускатися вниз, коли уздріла, як її мати з лордом Босвеллом завели своїх коней у стайню. Елізабет Леслі не змогла б пояснити, чому вона тієї миті причаїлася на горищі стайні в Гантлі, не видаючи своєї присутності.

Дорослі внизу тихо гомоніли про буденні справи, за прийдешнє святкування й подарунки для дітей. Бесс дізналася, що мама й Босвелл збираються подарувати їй перлове намисто, про яке вона так мріяла, а на додачу й браслет, сережки та брошку з перлів та діамантів. А на Дванадцяту ніч вона отримає накидку з хутра рисі, а ще гранатове намисто й сережки.

— Дівчинка так швидко росте, — зітхнула Кат. — Ось-ось треба вже буде обирати для неї гідного нареченого. Джордж і Генрієтта кажуть, що їхній другий син Ендрю, либонь, міг би стати доброю парою для Бесс.

— Вона буде гарна жінка, — завважив Босвелл. — Тримай її подалі від двору.

Кат кивнула.

— Це буде нескладно. Бесс схожа на свою бабусю. їй більше до душі бути сільською мишкою. Вона стане чудовою дружиною для того, з ким зрештою побереться.

Бесс тихенько взялася чепуритися