Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Лютий, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

273
0
09.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Лютий" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 97
Перейти на сторінку:
йому той шлюб заборонили. Через те святіший Тарасій залишив так у беззаконні перебувати царя, щоб не було гіршого зла на Церкву Христову від того, хто був народжений з кореня єретичного, — син, і внук, і правнук царів іконоборних, які багатьох святих за шанування чесних ікон убили. Гнівався ж цар на святішого, чинив йому всіляку шкоду, але святий усе терпів, дякуючи Богові, і чинив відповідно до свого пастирського сану. А царя після того знайшла Божа кара і помста. Через якийсь-бо рік мати його, благочестива цариця Ірина, бачивши погане й беззаконне його життя і те, що він закон Божий зневажає та іконоборство знову піднятися хоче, повстала на нього праведним гнівом, більше люблячи Бога і правду Його, ніж свою власну кров. І, порадившися з начальнішими боярами, взяла сина і в палаті, що порфирія називається, де ж він і народився, замкнула. Тоді звеліла виколоти йому очі, як же і він був зробив трьом стриям своїм, братам батьковим — Микиті, Антиму і Євдоксієві, — п'ять років перед тим очі їм виколовши. І так цар, достойну за ділами своїми кару прийнявши, помер від болю. А Ірина знову прийняла скіпетр царства й виправила все, що повикривлював її син.

З того часу святий угодник Божий Тарасій перебував у мирі й тиші, добре випасаючи словесне стадо і керуючи Христовою Церквою, від єресі очистивши її. Від днів же освячення свого щодня відправляв Божественну Аітургію і ніколи від неї не відмовлявся навіть під час хвороби. Досягнувши старости й до кончини своєї зближаючися, хворобою тілесною був охоплений, проте не відійшов від повсякденного служіння, навіть вельми обтяжений хворобою, — лише коли вже й з одра не міг підвестися, тоді перестав літургісати. При відході своєму з тіла боровся з бісами, сперечаючися з ними, і на все відповідав їм як переможець. Коли вони, випробовуючи життя його з юности, багато на нього неправедних діл брехливо клали, він супроти них говорив: "Не винен я в тому, що кажете, неправду кажете на мене і не маєте в мені своєї частини". Був при тому автор житія його Ігнатій, єпископ Нікейський, у дияконському ще тоді чині. Він, сівши біля хворого, чув слова святого, якими ж той протистояв невидимим духам. І коли знеміг язик його, рукою відганяв бісів і долав їх. Тоді, коли день дійшов до схилу і вечірні співи, як звично, відправлялися, і почався псалом Давидів "Схили, Господи, вухо Твоє і почуй мене", святіший патріярх Тарасій мирним образом і світлим лицем передав святу свою душу в руки Господеві. Пас Церкву Божу двадцять два роки, помер за царювання Никифора, який після Ірини настав. І плакав за ним цар, і вельможі, і весь град, духовенство і миряни, а найбільше жебраки й убогі, сироти і вдовиці — був-бо до них вельми милостивий і для всіх добрий пастир, любий батько і душекорисний учитель, і кожному в бідах помічник і заступник. Похований ж був в монастирі своєму, який він збудував у Босфорі. І подавалися з гробу його багатьом хворим зцілення. Жінка одна була в кровотечі літ багато. Вона, через те що в монастир той жінкам заходити не дозволялося, вбралася в чоловічий одяг, зайшла і, гробу святішого Тарасія з вірою торкнувшись і єлей з лампади, що була при гробі, прийнявши, відразу отримала зцілення. Те саме й инша жінка зробила — зцілення сподобилася. Чоловік один, на око сліпий, прийняв прозріння біля гробу святого помазанням єлею з його лампади. Инший руку суху, прийшовши з вірою, єлеєм помастив — і зразу розпросталася рука його і стала здоровою. И инших багато недуг зцілювалося, і проганялися біси силою святих молитов угодника Божого Тарасія. Не годиться замовчувати й того, що цей великий православ'я ревнитель не лише в житті своєму з іконоборною єрессю боровся, але й після переставлення свого на неї озброювався. Багато-бо літ минуло, і коли Лев Вірменин царство Грецьке прийняв та іконоборство відновив, святий Тарасій тому самому Леву-іконоборцю у видінні сонному явився з великим гнівом і звелів одному воїну Михаїлу, щоби мечем ударив царя. Той же, ударивши, проколов царя Лева наскрізь. Збудився ж Лев зі сну зі страхом і трепетом, був розгублений дуже і думав, що в монастирі святого Тарасія перебуває хтось, що Михаїл називається, й убити його хоче. Послав туди, допитуючи наполегливо про Михаїла, не відаючи, що його в себе має, — Михаїла Воєводу, прозваного Валвос чи Травлій. Той-бо убив його в самий день Різдва Христового. І загинув з шумом злочестивий цар, переможений молитвами святого Тарасія, карою ж Самого Христа Бога, в іконі з Пречистою Своєю Матір'ю і всіма святими, Якого вшановуємо і Якому поклоняємося. Йому ж честь і слава з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.

Місяця лютого в 26-й день

Житіє святого отця нашого Порфирія, єпископа Газького

Газа, град палестинський, що межує з Єгипетським краєм, раніше у володінні синів Ізраїлевих, племені Юди, був, тоді філістиняни ним заволоділи, у ньому ж Самсон колись зачинені ворота взяв на плечі. Той град сповнений був ідолопоклонного нечестя. Коли ж воплотився Христос, Бог наш, град Газа був почасти просвітлений вірою святою від святих апостолів, а після них єпископи проповідували, проте більша частина його в темряві ідолобісся блудила, поклоняючись якомусь різьбленому, що Марнас називався, і Венері та иншим нечестивим богам еллінським. І багато в ньому пролилося крови християнської, а найбільше в час богомерзенного царя Юліяна Відступника тоді-бо всіх священиків, і ченців, і посвячених Богові дів немилостиво побили невірні. Таке катування і нечестя в Газькому відбувалося граді, великому і багатолюдному. І ніхто ж не міг його цілковито очистити і просвітити вірою святою аж до святого Порфирія-єпископа, про нього ж тут слово. Він зовсім його просвітив, ідолів усіх розбив і церкву посеред града звів, і здобув цілу Газу для Бога великим трудом, як же наступна явить повість.

Був же святий родом із Тесалонік, багатих батьків син, — залишив дім батька свого, і братів, і багатство у двадцять п'ять років. Пішов спершу до Єгипту, тоді в Скит, де ж і одяг чернечий на себе разом з постницьким життям одягнув. І перебував зі святими отцями в скиті п'ять літ, відтак прийшов до Єрусалиму і поклонився животворному хресту і гробу Христовому. І, всі святі місця обійшовши, в йорданські увійшов краї і в одній печері оселився. Жив у Бозі в пості і молитвах ненастанних. П'ять

1 ... 85 86 87 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Лютий, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"