Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Лютий, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

273
0
09.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Лютий" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 97
Перейти на сторінку:
же літ там поживши, впав у недугу і попросив когось зі знайомих, щоб довів його хворого до Єрусалиму, бо сам іти не міг. У Єрусалимі щодня, хоч і хворий, обходив місця святі, поклоняючися. І коли не міг часом іти ногами через недугу, то на колінах повз, проте ні одного дня не залишив, щоб не прийти до святої Воскресення Христового Церкви і Хреста святого. Бачив його один чернець юний на ім'я Марко [він житіє це пізніше написав], як у хворобі своїй у всі дні трудився, почав йому служити Бога ради. І послав Порфирій його з писанням у Тесалоніки розділити між молодшими братами його маєток, що лишився по батьках, частину ж його до нього принести, щоб роздати тут жебракам. Той же, пішовши, розділив, як годилося, а Порфирієву частину продав за три тисячі золотих (окремо ж із батькового золота була йому частина тисяча золотих і чотириста). Одяг же і срібло — все те вірно доніс Марко Порфирієві до Єрусалиму. І, прийшовши, зустрів його здорового, той же, прийнявши, роздав те зразу бідним і монастирям убогим, а сам був наче жебрак. У який же спосіб став здоровий, розповів блаженний Маркові, кажучи так: «Був же я на всенічному недільному чуванні у великій церкві, найшла на мене недуга, яку ж терпіти не міг, пішов і ліг при святій Голготі. І від великого болю був наче у піднесенні, і бачив Спасителя нашого, до хреста прибитого, й одного розбійника з ним, що на другому хресті висів, і почав кликати, кажучи: «Пом'яни мене. Господи, коли прийдеш у царство Твоє». Спаситель же сказав до розбійника: «Зійди з хреста і зціли його від хвороби тілесної, як же я тебе зцілив від душевної». Розбійник же, до мене з хреста свого зійшовши, обняв мене, і поцілував, і підняв від землі, кажучи: «Прийди до Спасителя». Підійшов же я до Господа, бачив, що Він із хреста зійшов і говорив до мене: «Прийми дерево це і бережи його». Я ж взяв, почав носити хрест Христовий і зразу до себе вернувся, і виявився цілий здоровий, наче ніколи не хворів. Після цього за короткий час від патріярха єрусалимського блаженний Порфирій пресвітером поставлений був, і вручено йому було чесне животворного хреста Христового дерево на зберігання, яке окремо в золотому ковчезі заховане було [а частина його друга була в Царгороді, куди її Олена-цариця віднесла]. І сповнилося видіння Порфирія, як бачив Господа, що хрест Свій йому зберігати віддавав.

Три роки Порфирій преподобний у пресвітерському чині пожив, коли єпископ в Газі-граді, що Еней називався, переставився. І прийшли вірні газяни з клириками в Кесарію Палестинську до митрополита, під яким же була Газа, блаженного Иоана, просили його, щоб подав їм єпископа, який міг би і словом, і ділом противитися ідолопоклонникам, їх же більша частина града була і всі градоначальники нечестя їхнього були. Митрополит же Иоан, заповідавши всім піст, молився до Бога, аби показав йому на те діло мужа достойного. І відкрито йому було у видінні про преподобного Порфирія, пресвітера Єрусалимського, хранителя животворного дерева. Зразу-бо написав митрополит послання до святішого єрусалимського патріярха Правлія, просячи, щоби послав йому отця Порфирія наче на инше якесь діло. Патріярх же, прикликавши Порфирія і писання митрополитове показавши, велів йому, щоб ішов до Кесарії. Спершу-бо Порфирій преподобний засумнівався, тоді мовив: «Воля Господня нехай буде». І, вийшовши від патріярха, сказав до учня свого: «Брате Марку, ходімо поклонимося святим місцям і Животворному чесного Хреста дереву, нескоро-бо вже його бачити будемо, хіба через багато літ». Сказав учень: «Чому так кажеш, отче? Думаю, що не більше одного тижня затримаєшся». Відповів святий: «Минулої ночі бачив Спасителя, який говорив до мене: «Віддай мені скарб [дерево хресне], який я поклав у тебе, хочу-бо тебе пошлюбити невісті вбогій і відкиненій, але сповненій чеснот. Ти ж, взявши її, прикраси, щоб забула про попередню убогість свою, бо хоч і вбога, проте не чужа, але сестра мені щира. Пильнуй же, щоб, маючи її і будуючи дім, не добував нічого неправдою, чи викраденням, чи беззаконням, бо й мене прогніваєш, і її образиш, неприєне-бо їй таке. Уповай же і не будь малодушним, і все тобі пошлеться, чого й не сподіваєшся». Це мені Господь сповістив у нічному видінні, і боюся, щоб тягар чужих гріхів не наклався на мене, бо маю своїх гріхів багато». Це промовивши до учня, пішов і поклонився всім місцям святим, тоді чесного Хреста Животворного ідереву зі сльозами великими, і замкнув його у скрині, пішов і віддав ключа патріярхові святішому і, прийнявши від нього благословення, вирушив у дорогу до Кесарії Палестинської з учнем своїм Марком і з другим юнаком Варухом. Його ж незадовго перед тим взяв був преподобний на гнойовищі хворого і струпами обкладеного і, зціливши його, мав при собі служачого. Коли ж преподобний Порфирій прийшов до Кесарії, прийнятий був радісно, і переконав його преосвященний митрополит йоан прийняти освячення на єпископа Газького града. Плакав-бо преподобний довго і невтішно, називаючи себе недостойним такого сану. Тоді погодився з Божою волею і відпущений був у Газу з клириками і людьми газькими. Чекаючи на його прихід, нечестиві люди, з навколишніх сіл зібравшися, навмисно шлях той, яким єпископ християнський — святий Порфирій — мав іти, весь застелили терням, покопали ровами і, багато гною смердючого навізши, розкурили дим великий і смердючий — і зробили дорогу ту нелегкою для проходу. Це ж із ненависти до християн і з бісівської до святого Порфирія ворожости. І ледве християни з єпископом своїм, святим Порфирієм, пройти путь ту змогли, велику нужду і труд і від ровів, і терня, і диму перетерпівши, і день цілий трудилися, вночі у град прийшли. Була ж у граді одна лише церква християнська, і та мала, небагато й християн було, ідольських же храмів багато, і на площах ідоли стояли, і посеред града був храм великий і прекрасний, головного бога їхнього скверного Марнаса, з давніх літ збудований, що прикрашав весь град своєю величчю, висотою, премудрою і прекрасною спорудою. І почав преподобний Порфирій, прийнявши престол свій, пасти мале Христове стадо, яке застав там.

У той рік, коли святитель Христовий Порфирій прийшов до Гази, було велике бездощів'я, і посуха велика, і голод. І говорили всі нечестиві громадяни, що через Порфирієвий прихід розгнівалися боги і замкнули небо. Жерці ж пустили поголос серед людей, наче Марнас-бог сповістив їм, що Порфирій у всьому злі винен. Зібралися ж

1 ... 86 87 88 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Лютий, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"