Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 97
Перейти на сторінку:
Глав 45

Давид зустрічає мене в аеропорту і я, кинувши валізу, біжу до нього. Якби він був худим, як мій одногрупник Сініцин, я б збила його з ніг.

Я обвиваю його руками за шию. Цілую першою. Я так рада бачити його. Два дні пройшло, а відчуття, що ціла вічність.

Давид обіймає мене  у відповідь. Стискає талію. Проникає язиком в мій рот й відповідає не менш пристрасно, ніж я цілую його. У мене в животі метелики пурхають, а серце немов скажене б’ється. Я знаю, відчуваю, що це новий виток в наших стосунках.

- Я так скучила, так сильно, - шепочу йому, між поцілунками.

- Дурненька, адже кілька днів всього не бачилися. Їдьмо додому, на нас всі витріщаються, - сміється наді мною чоловік. Але на дні його очей я помічаю вогник тепла.

Тиждень, що Давид у відпустці, пролітає шалено швидко. Ми обставляємо квартиру, майже весь час проводимо в меблевих та будівельних гіпермаркетах. Я фонтаную ідеями, Давид киває, погоджуючись з усім, що я пропоную.

Нам добре в нашому маленькому світі. Навіть коли чоловік повертається на роботу, приходить пізно вночі, летить у відрядження – все одно тепло гріє в грудях і я відчуваю себе щасливою, очікуючи його в нашому гніздечку.

А коли перша ейфорія від нашого шлюбу і від усвідомлення того, що Давид весь мій сходить, у мене зароджується дивне відчуття. Він різко відсторонився від мене, припинив опікати, відвозити та забирати з університету.

Я починаю помічати те, чого не бачила раніше. Ми з Давидом майже ні про що не розмовляємо. Він приходить зазвичай пізно, перекидаємося кількома фразами, займаємося коханням, іноді так, що мої щоки ще кілька днів від сорому палають, потім лягаємо спати, а вранці він знову йде.

Мені не вистачає банального спілкування. Він мовчазний та похмурий. Таким був з першої нашої зустрічі та ані краплі не змінився. Ми рідко дивилися разом фільми, рідко кудись ходили. Рідко спілкувалися з його батьками, немов він від усіх мене ховав.

А влітку все раптом стало зовсім по-іншому. Давид немов переситився сексом зі мною і став пропадати. Казав, що багато роботи. Я знала по розповідях його матері, що це нормальний темп життя для нього – пропадати ось так на зборах та навчанні. Але щось все ж нашіптувало мені, що наші стосунки йшли на спад.

І мені було страшно від цього. І шалено одиноко ночами. Іноді я навіть плакала. Я кохала Давида всім своїм серцем і боялася, що він жалкує про свій вибір. Що так швидко одружився зі мною. Кілька разів я спробувала жартівливо завести про це розмову і він завірив мене, що все гаразд, просто дні видалися складними.

Сесію я закрила на відмінно. Сама. Вперше за весь час. Я перетворилася в нудну зразкову студентку, яка нікуди не ходить тусити та сидить по вечорах за конспектами та підручниками.

Все ніби йшло добре, але якось не так.

І одного шалено спекотного літнього дня, коли Давид в черговий раз зібрав свої речі й махнув у відрядження, не попередивши мене навіть про це, на порозі нашої квартири з'явилася та сама дівчина, яку він колись вів до себе. Альона.

Я розкрила двері та застигла від здивування. Вона усміхнулася, оцінюючи пройшлася по мені поглядом.  На її губах розтягнулася зарозуміла посмішка.

- Ну, привіт, дружино Давида. Якщо чесно, не очікувала від нього такого вибору.

Вона без запрошення увійшла у квартиру, я ж від такої нахабності не знайшла, що сказати. І зовсім не розуміла, що тут робить Альона.

Вона висока, гарна, доросла та жіночна. Вона безперечно знає собі ціну. У неї пружні акуратні груди. У вузькій сукні виглядає бездоганно. Ідеальний манікюр, витончені пальчики. Я ховаю свої руки за спиною. Вони у мене всі у фарбі. Не відмилися після того, як я весь день провела у майстерні. У мене короткі нігті й під ними теж фарба. А ще я в домашньому одязі й вигляд маю вже точно не такий ефектний, як вона.

- Що вам потрібно? – питаю холодно, схрещуючи руки на грудях.

По тілу пройшов неприємний озноб від її поблажливої посмішки, погане передчуття не покидало мене. Щось повинно трапитися.

- Просто цікаво було подивитися на дурепу, яка цілими днями сидить у квартирі, готує Давидові, пере, прасує, поки він зустрічається з іншими, - солодким, немов патока, голосом промовляє вона.

Мене від шоку застряли в горлі всі слова. Я навіть не стала уточнювати, що їжу ми найчастіше десь замовляємо, а для прання взагалі-то є пральна машина. І я не сиджу цілими днями у квартирі.

- Ти брешеш, - недовірливо хитаю головою, а у самої все всередині перевертається.

Давид не міг так вчинити зі мною. Ми кохаємо один одного. Він мені не зраджує. Адже не зраджує?

Коли у нас близкіть в останнє була? Чотири чи п’ять днів тому? А коли тільки одружилися, майже кожного дня насолоджувалися один одним. Чи міг він охолонути до мене всього через якихось кілька місяців?

- З чого б мені брехати тобі? – її брова вигинається. – Мені просто шкода тебе. Вважай це жіночою солідарністю. Ти молода, нащо тобі грузнути в цьому нещасному шлюбі? У тебе все життя попереду. Знайди собі хлопчика свого віку, будуйте кохання та живіть щасливо.

- А-а-а, так он у чому справа, - фиркаю я. – Ти просто злишся, що Давид не тебе обрав? Кохаєш його, так? Боляче дивитися, як він пішов до іншої? Та ще й одружився – кожне моє слово сочиться отрутою. Так і треба з цією лярвою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 85 86 87 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"