Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

— А давайте розкажемо їм правду? — запропонувала архімагеса Тіррена. — Я покажу їм трошки магії, як і вам минулого разу.

— Ви хочете, щоб у моїх батьків серце прихопило? — Ірина невдоволено зиркнула на архімагесу. — Їм уже за 70 років перевалило.

— Дорогенька, мені взагалі 92. Повір, я знайду до них підхід. І зіллячко зварю заспокійливе.

— Ну, якщо ви мені обіцяєте, що з ними все добре буде після вашої демонстрації магії, то гаразд.

— Обіцяю, — серйозно кивнула старенька. — У тебе тут є якісь трави? З тих, що ви, земні жителі, кидаєте у чай.

— Так, я люблю трав'яний чай.

— Давай всі і спеції теж, я тут почаклую трошки, а ти поки що збирайся.

Залишивши архімагесу Тіррену разом із Фірніетом на кухні, Феліція пішла з мачухою та сестрою, щоб допомогти їм зібратися. Увечері вони відвідали батьків Ірини, яким архімагеса Тіррена все пояснила та показала магію. Незважаючи на подив і навіть певний переляк, батьки Ірини та родина її сестри поставилися до її рішення з розумінням.

Через два дні всі повернулися до Велланії й Імператор відразу ж наділив Ірину з Алісою магією, а також дозволив їм перший час пожити в палаці разом із Сатіровими, поки їх навчать мінімальним магічним навичкам.

Переконавшись, що всі облаштувались, Феліція та Фірніет повернулися додому. Вперше за довгий час їм не потрібно було ні про що переживати, обмірковувати плани, шукати рішення і вони могли насолодитися товариством одне одного.

— Як чудово, що більше ні про що не треба думати і можна розслабитися, — радість переповнювала Феліцію.

— Взагалі-то в нас залишилося одне невирішене питання, — голос Фірніета звучав серйозно, але куточки його губ кривилися в усмішці, з чого Феліція зробила висновок, що це питання швидше про хороше, аніж про погане.

— Яке же? — вона обдарувала коханого усмішкою.

— Дивно, що ти забула про нього, — Фірніет притягнув її до обіймів і поцілував.

— Кажи! Я не хочу гадати.

— Нам треба вибрати день весілля. Ти хочеш зараз чи зачекаємо, поки потеплішає? Мені завжди здавалося, що зима — не найкращий час для весілля.

— Мені теж, але коли потеплішає, у мене вже буде помітно живіт. Давай краще зараз. Начхати на зиму.

— Що ж, тоді 27 число місяця Білої Землі тебе влаштує?

— Але це вже за тиждень! — здивувалася Феліція. Вона все ще не звикла до місцевих назв місяців, але вже знала їх добре. Місяць Білої Землі відповідав січню. — Коли ми встигнемо все підготувати?

— Та що там підготовлювати? Купити тобі сукню й організувати святковий обід. І за 3 дні можна все зробити.

— Ну, якщо ти впевнений, що ми встигнемо, тоді гаразд.

— Я б і раніше організував, але у Кетти 25 числа День народження, а я хочу, щоб вона теж прийшла на весілля. А з наступного місяця вже розпочнуться заняття. Мені треба буде повернутися до академії. Це ти звільнена від неї, а в мене все ще є робота.

— Що ж, тоді хай буде 27-е. Я згодна.

Феліція притулилася до губ Фірніета і вони розчинилися одне в одному, відчуваючи, як щастя переповнює їхні душі. Вони були разом, вони перемогли і майбутнє обіцяло їм лише хороші події.