Читати книгу - "Смерть у кредит"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Знову я відчув себе зґрабним, бадьорим і рішучим. Я причісувався і йшов до вхідних дверей. Прямо на сходи. Дзвонив у одні двері й одразу ж у другі… Іноді, якщо у них справи йшли погано, доводилося відповідати на питання… Вони питали мене, чого я хочу… що вмію робити?.. На що я здатний?.. Які мої умови?.. Я губився тієї ж миті… щось бурмотів, пускав бульбашки… белькотів жалюгідні відмовки та починав задкувати… Мене раптом охоплювала паніка… Від цих інквізиторських пик мене проймав дрож… Я ставав ніби вразливішим… У мене пересихало в горлі. Це було пекло!.. Але я знову й знову намагався запропонувати себе… Дзвонив ще раз у двері навпроти… там були ті самі моторошні пики… І так разів з двадцять перед обідом… Я вже навіть не приходив їсти. У мене справді було занадто багато турбот… Я геть зголоднів! Та мені лише страшенно хотілося пити… Я взагалі не повертався б. Я відчував, які сцени мене очікують. Мати зі своїми стражданнями! Батько зі своєю механікою, спалахами гніву, бурчанням та божевільними криками… Жалюгідна перспектива!.. Я вже вислухав усі їхні компліменти!.. Зберіг на дупі все своє лайно!.. Я стояв на березі Сени й чекав другої години… Дивився, як купаються пси… Я навіть забув про свою систему… І блукав навмання! обходив увесь лівий берег… Від рогу вулиці Бак я волочився закутками… вулиця Жакоб, вулиця Турнон… Натрапляв на майже закинуті заклади… Прилавки зі зразками ґалантереї, якої вже не виробляли… навіть для провінції… Постачальники настільки жалюгідних предметів, що годі описати… І все-таки я намагався справити на них враження… Я спробував домогтися випробувального терміну у продавця церковного начиння… Я робив усе можливе… Показав свою завзятість гуртовому продавцеві риз… Я вже подумав, що вони візьмуть мене на фабрику кадил… Уже налаштувався… Я дійшов до того, що вважав їх чудовими… Але в останню мить усі надії розбилися! У Сен-Сюльпіс мене остаточно розчарували… Там теж переживали кризу… Мене випроваджували звідусіль…
Через надмірне ходіння по асфальту мої ноги аж пашіли… Як тільки була нагода, я ненадовго роззувався і швидко занурював їх у раковину умивальників. Я навчився роззуватися за одну секунду… Так я познайомився з офіціантом, який страждав зі своїми ногами ще більше, ніж я. Він прислужував уранці та ввечері й навіть пізніше, після півночі, на величезній терасі у дворі Круа-Нівер, у німецькій кнайпі. Його ноги часом так боліли, що він клав собі маленькі шматочки льоду просто в черевики… Я сам спробував так робити… Ненадовго це допомагало, але потім ставало ще гірше.
* * *
Мати лежала з випростаною ногою в глибині крамниці вже більше трьох тижнів. Покупців було небагато… Це теж дратувало… Вона вже зовсім не могла виходити…
Іноді лише зазирали сусіди погомоніти та скласти їй компанію… Вони приносили всі плітки… та добряче задурили їй голову… Про мене вони несли всяку маячню… Цим негідникам, бачите, діяло на нерви моє постійне вештання без діла. Чому я не знайшов роботу?.. Га? Вони весь час про це запитували… Те, що я продовжував висіти на шиї батьків, незважаючи на стільки зусиль, страшенні жертви, було просто неймовірно!.. Це перевершувало їхнє розуміння!.. Га! Ге? Загадка!.. Вони бачили, що я на мілині та користувалися з цього… А, ну так! А, чудово! Вони не такі йолопи, як мої старі!.. Вони б так не схибили!.. Вони прямо говорили про це!.. Е ні, нізащо! Вони б не стали надриватися з останнього! Заради шмаркачів, яким на це насрати… Вони б не дозволили своїм хлопчакам робити з себе дурнів! Е, що ні, то ні! Кому це потрібно?.. Особливо навчати їх мовам! О! дурні витівки, Господи Боже мій! О! курям на сміх! Щоб зробити з них хуліганів, от і все! Господи, це ні до чого не призводить!.. Доказ? це абсолютно очевидно! Варто лише поглянути на мене… Господар? Я ніколи не знайду його!.. Я вже всіх розчарував… Я не вмів поводитися, ото й усе!.. Вони знали мене з дитинства та давно переконалися в цьому!.. Так.
Ці розмови шокували мою матір і вганяли у відчай, особливо в її стані; болючий абсцес заподіював їй дедалі більші страждання. Тепер у неї розпухло все стегно… Зазвичай вона якось стримувалася і не повторювала всю цю гидоту… Але її страждання досягли такої гостроти, що вона більше не могла себе контролювати… Вона все переказала батькові, майже дослівно… У того вже дуже давно не було нападів… Він ухопився за цей привід… І знову зчинив лемент, що я здираю шкіру живцем і з нього, і з матері, що це безчестя, вічна ганьба, що я винен у всьому! у всіх нещастях! Як у минулих, так і в майбутніх! Я штовхав його на самогубство! Я був справжнім убивцею!.. Він не пояснював чому… Свистів, випускаючи пару так сильно, що між нами утворилася хмарка… Скуб на собі волосся… Поки у нього на голові не виступила кров… Він обламав собі нігті… Люто жестикулюючи, він бився об меблі… Зсунув комод… Крамниця була геть маленька… Йому ніде було розвернутися у своїй люті… Він натрапив на підставку для парасольок… Перекинув дві китайські вази. Мати хотіла їх підібрати. Її нога підвернулася! Вона видала такий пронизливий крик… такий несамовитий… що збіглися сусіди!
Вона майже зомліла… Їй дали понюхати соли… Нарешті вона опритомніла… І знову почала дихати, її примостили на стільцях… «Ох! — сказала вона нам, — він прорвався!» Її абсцес!.. Вона була щаслива, Візьйо сам випустив гній. Він мав досвід, бо часто робив це на облавку корабля.
* * *
Я одягався надзвичайно акуратно, мій комірець був просто залізним, черевики аж блищали… Але моя мати, обдумуючи мій туалет у задній кімнаті крамниці, дійшла до висновку, що це ще не все… Мені не вистачало чогось дуже важливого, навіть незважаючи на мій годинник
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть у кредит», після закриття браузера.
