Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вода, павутина 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода, павутина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода, павутина" автора Нада Гашич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 122
Перейти на сторінку:

— Ти шантажував мене, я мало не здуріла від страху. Від всього…

— І це твоя проблема.

— Дай мені гроші, зараз же.

— Грошей ти не дістанеш, а про квартиру розмовляй з новим власником. Я поки ним не є.

— Я його бачила тільки в нотаріуса, коли він підпис ставив. І я його не знаю. Я з тобою домовлялася, а не з ним. Ти справжній власник всього.

— А чого ти не пильнувала? Ти ж грамотна, вчителько.

— Вкінці я лишуся без грошей і без квартири. І мою сестру з дитиною викинуть на вулицю.

— І це твоя проблема.

Засміявся і легенько потягнув її за волосся. Потягнув практично з ніжністю.

— Є міські квартири[13], якось дасте собі раду.

— Мені вже все одно, я почну говорити. Мені дадуть статус свідка під захистом.

— Нє, дорогенька, ти співучасниця, бо приховувала вбивство. Якшо колись буде кіпіш, той статус візьму я. Я вчасно дізнаюся, коли то треба зробити. Шоб я більше того не чув від тебе. Ясно? Не смій мені більше погрожувати. Ясно?

— Ти мене примусив сидіти в машині, і я про це скажу. І ти думаєш, що випадково заїхав на ту вуличку? Що ти випадково затримався? Я знаю Трешнєвку трохи ліпше за тебе. Я впізнала свого Давида, а навіть якби не впізнала, я б тобі не дозволила переїхати дитину. Звірі!

Він контролював себе, досконало контролював.

— Не тільки ти його впізнала. Я тебе кілька разів відвозив додому і добре його запам'ятав, — розслабив шию і хребет, — шось ше мені маєш сказати?

— Ні, — сказала це твердим голосом. Одним пальцем він повернув її обличчя до себе.

— Хочу тебе бачити, — залибився, — сьогодні в тебе робочий вечір, вчителько.

— Ні, не робочий, ні сьогодні, ні колись інше. З тим покінчено.

— Сьогодні шоб ти була в холі «Шелатону» о дев'ятнадцятій нуль-нуль.

— Моя сестра виходить заміж.

— Дев'ятнадцята нуль-нуль.

Вона мовчала. Він чекав.

— Мені потрібен порошок, я не зможу без порошку.

— Ну, це не проблема.

Поліз до внутрішньої кишені куртки і простягнув їй згорток.

— Дай мені трохи сильніші таблетки. На пізніше, не на сьогодні.

— За порошок і за ці таблетки твоїх послуг вже недостатньо. Трохи ми обвисли, — схопив її за грудь і огидно затряс. Вона простягнула руку, і він повільно поклав пакетик у простягнуту долоню.

— Мені потрібні молодші, з вашого кола. Шо з тою, яку ти обіцяла привести? Нас, неосвічених, збуджують просвітяни, — засміявся.

Тримала пакетики у зсудомленому кулаку.

— Я їй вже пообіцяла подорож в Мілан. Все буде добре.

— Бачиш, вмієш бути чемною.

Ще раз потягнув її

1 ... 86 87 88 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода, павутина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода, павутина"