Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Розповіла про пропозицію Анет Альфреду і Мартіні. Вони задумливо подивилися на мене й одночасно кивнули.

— Що ви тут задумали? — запитав Олександр, який підійшов.

— Ізабеллі запропонували гарне маскування, — сказала Мартіна — Сестра Міхеля хороший гример, як я зрозуміла. І може змінити нашу дівчинку без операції до невпізнання просто використовуючи спеціальні фарби. І на дотик буде не відрізнити.

Олександр подивився на мене і кивнув. Потім дістав телефон і показав мені фотографію.

— Запитай чи зможе тебе такий зробити?

На фото була дівчина з жовтуватим волоссям і жовтою візерунчастою шкірою. Було відчуття, що жовтий візерунок у неї злазить і під ним темний сірий колір. Олександр, дивлячись, як я скривилася, усміхнувся.

— Ну принаймні поки прибудемо на корабель, а там під час підльоту до Афону змиєш. Просто хочу бути впевненим, що тебе ніхто не впізнає і не вб'є.

— Я запитаю, перешліть мені фото.

Ближче до вечері зважилася підійти до Анет і показала їй фото. Вона посміхнулася і подивилася на мене.

— Впевнена?

— Ні, і це не моя ідея. Але готова спробувати. Зможеш?

— Я то зможу. Зроблю тобі не на все тіло. А тільки так, щоб було видно на відкритих ділянках тіла. Це буде обличчя, шия, область декольте, трохи на спині. Повністю руки. Ти весь час у штанах?

— Так, і шортів немає, і суконь вже теж. Хоча можуть надіслати.

— Ноги на твій розсуд.

— А з тіла це як змивається?

Анет усміхнулася.

— Доведеться обмазатися засобом і почекати хвилин 15.

— Знаєш, а давай на все тіло, а то хіба мало чого. Та й так цікавіше буде.

Анет подивилася на Альфреда і кивнула.

— Його ідея була?

— Ні. Але думаю йому сподобається. А це довго малювати?

— На все тіло піде пів дня. Коли тобі летіти?

— Через кілька днів.

— Завтра займуся. Фарба у мене з собою. Колір очей міняти не будемо, він буде дуже добре поєднуватися з цим кольором.

— Ти мені головне скажи, чим це змивається.

— Залишу тобі повну баночку. Вистачить на кілька разів повністю змити все.

Коли наступного дня я вийшла з намету в новому образі, здається, ніхто не здивувався. Я запитально глянула на Анет.

— Хлопці вже звикли, що я постійно щось подібне з собою роблю, тому й не дивуються. Ти просто не перша, кого я розмальовую, і там було екстравагантніше.

Зате королівська сім'я, Альфред і хлопці з охорони відреагували дуже яскраво. Роман мало не подавився чаєм. Євген тільки закотив очі й допоміг братові, постукав по спині. У Мартіни й Олександра витягнулося обличчя. Альфред відреагував спокійніше за всіх, просто підійшов, доторкнувся до руки, потім до обличчя і принюхався.

— А запах фарби він так і залишиться?

— За кілька годин його не буде, — сказала Анет — Ізабелла, тримай баночку. Це щоб ти потім відмилася. Наносиш і чекаєш 15 хвилин, потім змиваєш.

— Дякую. Альфред як тобі?

— Тебе не впізнати, — сказав він спокійно.

Анет посміхнулася і сказала.

— Ви головне не лякайтеся, Ізабелла тепер у темряві трохи світитися буде жовтим. З незвички можна злякатися, а так це дуже гарно виглядає.

Увечері мені зателефонував Антуан. Я відповіла й одразу поклала планшет так, щоб він мене не бачив.

— Привіт.

— Привіт. Ти там гола? — запитав він суворо.

— Ні. Просто я тут поекспериментувала із зовнішністю, хотіла тебе спочатку попередити, а потім показувати.

Він важко зітхнув і сказав.

— Показуй.

Узяла планшет і показалася йому в камеру. Антуан кілька секунд мовчки дивився на мене, потім рукою закрив очі.

— Це назавжди?

— Ні, звісно! Я не на стільки божевільна.

— Це радує. Чесно кажучи, не впізнав тебе. Хоча може це й на краще. Корабель за кілька годин буде над планетою, тож можете збиратися. Ізо, я б тебе попросив побути в цьому образі довше. У мене таке відчуття, що на кораблі, який я відправив, може бути хтось небезпечний.

— Це просто передчуття чи ти впевнений?

— Майже впевнений на 100%. Проблема в тому, що мої хлопці його вирахувати не можуть. Можливо, він діє не один і його можуть хтось із екіпажу прикривати.

— В охороні на кораблі ти впевнений?

— Ізабелло, я вже ні в кому не впевнений. Тож будь у цьому образі і будь обережна.

— Добре. Там для мене буде одяг?

— Так, Настя купила за твоїми нотатками.

— Будь і сам обережний, — сказала я Антуану і пішла до короля.

Свої нечисленні речі ми зібрали швидко. І поки чекали повідомлення від корабля, передала слова Антуана про можливу загрозу на кораблі.