Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

— Тих людей важко обдурити.

— Але я спробую. — Зоненберг посміхнувся.

— Вони можуть спалити всю лікарню і вбити вас.

— Ну, як ви бачили, ми можемо чинити опір.

— Двадцять проти одного — так. А проти двадцяти?

— І проти двадцяти щось вигадаємо, ви за це не хвилюйтеся, Іване Карповичу.

— Навіщо вам тримати мене, наражатися на небезпеку? Я піду звідси й забуду про вас. Я шукаю співачку.

— Ну, по-перше, я вам не вірю. Не вірю, що забудете. Судячи з ваших оповідок, пам’ять у вас дуже і дуже добра. По-друге, я хочу вас лікувати.

— Лікувати? Я здоровий.

— Це вам тільки здається, Іване Карповичу. А насправді ви — раб свого тіла. Ярмо хоті гнітить вас, гріх розкладає ваше тіло і душу. Ми даруємо вам визволення, ми вилікуємо вас. — Зоненберг став урочистим. — Ви доєднаєтеся до нас, до вільних і чистих, уберетеся в біле і станете щасливим.

— Хіба можна лікувати силоміць?

— Так, можна, особливо коли хворий твердить, що здоровий. Знаєте, це як із пияками. Жоден з них не визнає, що має проблеми з алкоголем. Кожен скаже, що може кинути пити, або пити менше. Але не кине. Вони раби цієї хвороби. Так само і ви. Чекати від вас згоди — залишити вас сам на сам із хворобою. Ми так не зробимо.

— Ви багато говорите про свій спосіб лікування, але я так і не второпав, що саме ви робите. — Передчуття в мене були найгірші. Я бачив ті круглі, білі, тупі й байдужі обличчя пацієнтів. Вони мені не подобалися.

— Ну, тут усе просто, Іване Карповичу. Лікування для чоловіків складається з чотирьох етапів. Я думаю, ви пройдете у нас усі чотири. Перший — так зване вогняне хрещення. Воно полягає у видаленні ваших яєчок, або так званих удесних близнят. Робиться це так: спочатку я розчавлюю їх молотом, а потім випалюю розпеченим металом. Це відіграє роль дезінфекції, щоб не було запалень і ускладнень. Чому ви так на мене дивитеся?

— Ви збираєтеся трощити мої яйця? — ошелешено спитав я. Бо всякого чекав, але не такого.

— Так, збираюся. Коли я прийшов до «Білого Єрусалиму», то пропонував сучасніші хірургічні методи без молота і розпеченого металу. Але з’ясувалося, що у вогняному хрещенні дуже важливим елементом є біль. Він надає процедурі особливого сенсу. Знаєте, як Христос прийняв муки на хресті й тим викупив наші гріхи, так і кожен із наших братів, що хоче приєднатися до нашого корабля, мусить пройти через біль, щоб у його полум’ї остаточно відмовитися від гріха, перемогти його й піти далі, в нове життя.

— Зачекайте, ви що — скопці? — спитав я. Чув про цю страшну секту з великоруських губерній.

— Скопцями нас називають наші вороги. Ми білі голуби, чисті й вільні від тілесного рабства і духовної розпусти.

— Як вам вдавалося існувати тут, неподалік від столиці? — здивувався я.

— А це все керманич наш, Єрофій Кузьмич, улаштував. Він людина працьовита і багата. Та й весь корабель наш при грошах, бо коли звільниться людина і очиститься, то може зосередитися на праці і збагаченні, яке краще за молитви радує Господа нашого. Коли ж гроші є, будь-яке питання можна в наших краях вирішити. Ось і відбудував Єрофій Кузьмич «Білий Єрусалим», запросив мене, а я вже організував роботу за останнім словом техніки.

— Зачекайте, але ви ж, судячи з прізвища, німець! Як ви до скопців потрапили, хіба це не винятково великоруська маячня?

— Так, я німець, і спочатку до скопців я стосунку не мав. Учився на медика, а потім закохався. Об’єкт пристрасті був до мене байдужим, а потім вона ще й закрутила роман із одним моїм неприятелем, завдавши мені удару такого болісного, що у відчаї і в бажанні хоч якось врятуватися з цього пекельного вогню я відрізав собі скальпелем пеніс разом із тестикулами, тобто хер з яйцями, як кажуть у народі. Я хороший хірург, зробив усе швидко, зміг зупинити кров перед тим як знепритомнів. Мене знайшли сусіди, доправили до лікарні, був скандал. З мене всі сміялися, я був у відчаї й думав накласти на себе руки, бо не бачив сенсу життя. Та одного дня до мене прийшов Єрофій Кузьмич і запропонував роботу. Я спочатку відмовив, але потім ми почали говорити, наш шановний керманич розповів про світло і щастя вільного життя без хоті, й мені відкрилися очі! Я зрозумів, що не все втрачено. Навпаки, я несподівано набув дуже багато. Я запропонував проект «Білого Єрусалиму». Раніше операції провадилися в будинку Єрофія Кузьмича на Ковенському, але там було не дуже зручно. Все ж таки велике місто. Виникали питання, підозри, а ми мусили тримати свою діяльність у таємниці. Єрофій Кузьмич підтримав ідею будівництва «Білого Єрусалиму», купив землю, виділив кошти. Ми побудували все за два роки. Весь корабель наш працював тут. І «Білий Єрусалим» став першим кроком у подальшому розквіті нашого корабля.

— Як ви примушуєте людей приїздити сюди? — спитав я, бо не бачив на пацієнтах кайданів.

— Ми не примушуємо, ми переконуємо. Ведемо пропагандистську роботу. Відкриваємо очі на огидність існування в тілесному рабстві, на гріховність розпусти. Ми намагаємося працювати з молоддю, бо її серця ще не вкриті льодом байдужості. Молоді люди шукають чистоти, їх обурює розпуста,