Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Рома повернувся під ранок. П'яний в дрова! Може вони парубочий вчора справляли?

Ага, разом з Перемогою.

Я якраз вийшла з душу, коли двері з гуркотом відчинилися і зайшло воно. В якому я не з першого, так і не з другого, впізнала свого Рому. Але ж я промову підготувала! Поривалася навіть записати кілька епітетів, щоб не забути. А тепер, кому мені все це висловити? З огляду на, що тіло мовчки пройшло ліжка і заснуло. А ні, не мовчки. Бубонить щось і прицмокує.

Підійшла. Постояла над ним пару хвилин. Плюнула, образно звичайно, на це безглузде заняття. Раз йому можна розважатися, чого я нудьгувати повинна ?!

"Кріс, давай замовимо ще одного стриптизера!" - пишу замість вітання.

"Ранок не міг бути веселіше". - її відповідь.

І через деякий час лише одне питання від неї:

"Рома?"

"Хто це?" - пишу у відповідь, кошуся на чоловіче тіло на ліжку.

"Ти ж в курсі що стриптизер не рівняється проститут?" - раптом приходить від Кріс.

Тьху на неї! Я не збираюся так далеко заходити. Просто зрозуміла, що трьох нам мало! Але вмовити Кріс на ще одного хлопця не вийшло. Зате домовилися з нею сходити в кафе. Швидко зібравшись, випурхнула з кімнати.

З Кріс зустрілися на сходах. Вона з видом знавця потягла мене до виходу з дому. Майнула думка попередити Рому. Залишити записку. Але! Він мені нічого не сказав, що затримується. Тоді чому я повинна звітувати?

Заспокоївши свою совість, вирішила, що сьогодні по повній мірі наслажусь прогулянкою. Чарівне місто! Шкодую, що в перший же день не вибралася з дому на прогулянку. Ага, з ким? Я нікого не знала. Рома зі своїми друзями знайомити не поспішав. Так! Викинути думки про Рому! Он, який миленький магазин з дрібницями. Різними статуетками з дерева, виробами з каменю. Я ж хотіла привести Марині сувенір. Вибрала їй браслет заряджений позитивною енергією, за словами продавця. І статуетку у вигляді сови з каменю. Чудова робота!

Після магазину зайшли в кафешку. Замовили собі перекусити. Відбилися від місцевих хлопців. Після знову відправилися гуляти. Це був самий чудовий день за весь час що я тут.

Повернувшись додому, попрямувала до себе. Роми не було. Ну і добре! Але ж навіть не подзвонив за день!

Набрала собі ванну, хочу розслабитися і налаштуватися на вечір. Провела в ванні півгодини. А коли вийшла виявилося, що Рома все-таки зволив показатися.

- Привіт. - кажу злегка здивовано.

Збив мене з пантелику його погляд. По-моєму, це я повинна скласти руки на грудях, стати в позу і спалювати його незадоволеним поглядом. Ні?

- Привіт. - повторює він. - Де була?

- В душі. - показую пальцем в бік ванної.

- Вранці. —  уточнює. 

- Гуляла з Кріс.

- Радий що ти не нудьгувала.

- Розважилась на повну! - язвлю, проходжу повз нього, сідаю перед дзеркалом.

Що в цей час робить Рома мене мало цікавить. Я все ще чекаю його вибачень за те, що вчора кинув мене. Але мабуть не дочекаюся.

- Кудись зібралася? - через деякий час питає Рома?

- Мене покликали на дівич-вечір. - Встаю, витягую з гардероба плаття і коробку з туфлями.

Рома мовчки спостерігає за цим.

- Так і знав, що ти кудись влізеш. - раптом заявляє він.

- А не треба було мене залишати одну! - відповідаю.

Вчора і взагалі! На тому святі. Якби він мене не залишив мене б не облили, і я б не була втягнута у це. Так що хто і повинен виставляти претензії так це я!

- Пити менше треба було! - каже він.

- Хто б говорив! - парирую.

Сам-то який красивий вчора прийшов!

- Я уклав гарну угоду. Був привід.

- Пф! - фирчу.

- Тільки копитом не бий. - каже Рома.

Зовсім офонарів? Він мене кобилою обізвав? Мовчки дивлюся на нього.Застібаю плаття на спині. Червоне, латексне, обтягуюче, на тонких бретельках. Будуть сексі подружки на цьому дівич-вечорі. Я сумнівалася з приводу цих суконь. Навіть хотіла поміняти. На другий день, коли протверезіла. Тепер же! Одягла підбори. І поцокала до виходу. Як коза, блін.

- Коли повернешся? - запитує Рома.

Ти подивися який, проводив мене до дверей. Закриється і покличе свою Перемогу? Тьху на нього!

- Жди меня на світанку. - обернувшись до нього говорю.

І йду.

 - Я прийду на сьомий день! - вже спускаючись по сходах, додаю тихо. - буха в мотлох!

І Рома такий на вході в кімнату: «Не пройде-е-еш!»

Проповзу!

Так! Досить сумних думок. Струснулась! Посміхнулася. Сьогодні Катин вечір. Дівчатка вже чекали мене в лімузині. Судячи по веселим голосам, шампусік відкритий. Відмінно! Пляшку мені в персональне користування!