Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Грот, дізнавшись, що очікується, буркнув тихо:

— Добре хоч попередила, я хоч підготуюся і відгороджу містечко для мами з малятком. І ти залишаєшся зі мною!

— Я? Навіщо?

— Як навіщо, допомагати! І так, починаєш просто зараз! Заодно буде тобі практика.

— Так, звідки діти беруться і як робляться, я знаю тільки в теорії.

— Які твої роки, — відмахнувся цілитель. — І зробити дитину справа нескладна, народити і виростити куди складніше.

Яна прийшла до нас через три години. Ми встигли і порядок навести, і пацієнтами позайматися. Хлопці вже прийшли до тями і скиглили, що їм боляче, нудно і взагалі їсти хочуть. Дідусь їм одразу рознос влаштував. Коли Яна стала стогнати від болю, хлопці замовкли. Я накинула на місце, де ми з Гротом і Яною були, завісу не чутності. Нічого хлопців нервувати. Пологи в дівчини протікали стрімко, і я її підтримувала більше морально і за ручку. А Грот знеболював і направляв. Це був незабутній досвід, бачити, як з'являється дитина. Розумію, чому Януша категорично не пустили сюди.

— Моя Тея, лапочка моя, сонечко моє, — одразу почала воркувати Яна, коли отримала на руки малятко.

— Гей, Ліє, прокинься! — усміхаючись сказав мені Грот і поплескав по плечу — Ти молодець.

— Це вражаюче.

— Так, присядь тут, я поки приберу. А то ти занадто вразилася.

Трохи згодом сповила вже чисте малятко, повернула матусі й покликала брата. Він просто сяяв від щастя. Цілував дружину і дякував за доньку. Мене теж спіймав в обійми і міцно стиснув.

— Дякую, сестричко!

Ще через годину мене відправили до себе відпочивати. Дівчата вже спали, і я тихо роздягнувшись, забралася в ліжко. Сьогодні до мене Іза забралася і спала, розкинувшись зіркою. Я її обережно посунула і перевернула набік. Варто було лягти, вона обійняла мене, уткнувшись холодним носом мені в шию. Погладила кнопку по голові й швидко заснула. Прокинулися ми разом. Мені на тренування було пора, а малятко просто рано вставало. Допомогла їй одягнутися і взяла з собою на вулицю. Вона сонно кліпала очима, спостерігала, як я бігаю. Я спеціально обернулася і вже мала з радісним вереском понеслася за мною.

Так, обидві розім'ялися. Я зупинилася, дозволила себе зловити і потискати. Крихітка забралася на спину і зажадала щоб її покатати. Одну ще можу й прокатати. Неспішно пройшлася. Викликаючи в дитини захват. Дерек вийшов теж розім'ятися і з усмішкою дивився на нас. Потім обернувся і підійшов до мене. Мене вилизали, потім Ізу, яка сміялася, трохи лизнули. І малятко перебралося до батька на спину. А я перетворилася назад. Погладила брата по голові. Після розминки зайшла до Яни з малятком. Обидві спали в одному ліжку. А вдень уже повернулися в кімнату.

Сьогодні намагалася спеціально викликати видіння. Цікаво, щось у планах сусідів щодо мене змінилося? Ні підтвердження, ні спростування не побачила. Отже, вирішуватимемо проблеми в міру їх надходження. Магією я можу користуватися вже спокійно, не боячись, що хтось зацікавиться звідки в дитині стільки сил і знань. А статус студентки дає ще більше свободи.

— З днем народження! — почула рано вранці, тільки розплющивши очі, не інакше вночі мене приспали ще.

У кімнаті було ніде кроку зробити, вона була заповнена родичами і у всіх були повітряні кульки. Це було так здорово і так зворушливо. Тепер зрозуміло, навіщо мене попросили вдягнути на ніч пристойну піжаму. Тато зробив крок убік і з-за його спини вийшов Алекс. За мить я вже сиділа в нього на руках. Зробила стрибок із ліжка просто в ручки коханого. І ми самозабутньо цілувалися, не звертаючи ні на кого уваги.

— Кхм, — рідна — всі хочуть тебе привітати! — Дерек сама тактовність. Віддер мене від Алекса і поставив на ноги. — Встигнете ще. Тільки кошенят після весілля і не раніше закінчення академії!

— Добре, — погодилися ми в один голос.

Алекс ледь тримав себе і пожирав мене поглядом.

— Гей, хлопче, зроби обличчя пристойніше, тут маленькі діти.

Алекс зніяковів і взяв себе в руки. А рідні посміхнувшись такій сцені почали мене вітати. Першими після Алекса були батьки та дідусь із бабусею, потім Теос із Надією. Потім брати і ще раз Алекс обійняв мене і вже словами привітав.

— Найголовніший подарунок, — прокоментував Дерек і причепив Алексу на футболку великий бант.

— Я б посперечався хто для кого подарунок, — сказав Алекс, поправляючи бант зручніше.

Мама показала на фотоапарат, і ми з Алексом стали поруч. Нас швидко сфотографували. Потім мене племінники дружно обіймали і ледь не задушили. Брати потім відчіплювали дітей, які своєю масою придавили мене.

Тренування вранці не було. Замість нього мене всі обіймали і вітали. Ніколи так багато не обіймали, як сьогодні. Від деяких обіймів у мене тріщали кістки.

 — Завтра в академію, — сказав батько, — тобі ще валізу збирати. Просто нагадую. І діти з твоєї кімнати нікуди не подінуться, теж так про всяк випадок. Ти одразу в академії залишишся?

Я подивилася на батька.

— Твоя кімната все ще твоя. Але ліжка в ній немає. Можемо сьогодні замовити, зайвим не буде. А це тут залишиться. Тільки колекцію свою забереш разом із шафою.

— Тоді це все потрібно буде робити сьогодні. Завтра ще й іспити.

— Ви поки погуляйте, а потім займемося. І можете сьогодні вже в місті погуляти. Тільки обережно. Що твій дар каже?

— Нічого конкретного. Я не бачу варіантів нападів. Поки ясно тільки, що я буду в академії. Тоді давай одразу займемося.

— Поспішайки, ви мої.

Брати задоволено посміхаючись, допомогли шафу з ляльками перенести, а потім потягли мене з Алексом у магазин за новим ліжком, шафою і письмовим столом додому. Обирали з того, що в наявності, і нам сьогодні ж усе привезли. Постільної вдома було більш ніж достатньо.

— То що, залишити вас сьогодні самих? — запитав батько з прищуром.

Ми з Алексом, як школярі почервоніли.

— Між іншим, увечері буде торт і продовження привітань. У вас є години чотири на обіймашки й цілувашки. І раджу повернутися до сьомої.