Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

Коробки прибирає та виносить зі спальні Кирило. Повертається до мене вже без нічого, лягає на ліжко. Я одразу підбираюся до нього під бік, обіймаю, кладу голову йому на плече. Хочу бути ближче настільки, наскільки це можливо.

— Вирішила, куди завтра?

— А можемо залишитися вдома?

— Можемо, якщо ти хочеш.

— Хочу.

Я не розумію себе. Кирило робить крок, виводить мене в люди, показує всім, що він зі мною, а я — нікуди не хочу. Прагну залишитися вдома і провести весь день із ним у ліжку.

— Ти точно нікуди не підеш? — запитую, перебуваючи вже на межі сну та дійсності.

— Точно, спи. Завтра цілий день твій.