Читати книгу - "Джералдова гра, Стівен Кінг"

означає, що він вчився в найкращого. Через десять хвилин після того, як фургон проїхав у ворота, Ріджвік і Лапойнт рушили слідом, не вмикаючи фар і помалу котячи снігом. Вони рухалися по слідах фургона, доки не впевнилися, куди він прямує — до міського склепу, вбудованого в пагорб. Обоє думали про Рудольфа, хоча жоден не сказав про це вголос. Лапойнт розповів, що це було б наче наврочити, коли хтось кидає невідбивний м’яч. Ріджвік сказав своєму заступникові зупинити автомобіль з іншого від склепу боку пагорба — мовляв, хоче дати тому хлопцеві вдосталь мотузки, щоб повісився. Як виявилося, Рудольф намотав собі таку довжину, що міг би повіситися хоч на місяці. Коли Ріджвік і Лапойнт нарешті зайшли всередину, цілячись пістолетами й ліхтариками, то запопали Реймонда Ендрю Жубера наполовину зануреним у відкриту труну. В одній руці він тримав сокиру, в другій — свій член, і Лапойнт сказав, що було видно: він готовий зайнятися принаймні чимсь одним. Думаю, Жубер їх обох добряче налякав, коли вони вперше побачили його при світлі, і я не здивована — хоча лещу собі думкою, що краще, ніж більшість, можу уявити собі, як це — натрапити на таку істоту в склепі на цвинтарі о другій ночі. Окрім іншого, Жубер страждає на акромегалію — захворювання, що спричиняє надмірно великі долоні, стопи та обличчя і трапляється, коли гіпофіз людини потрапляє в гіперпросторовий двигун. Саме тому в нього так випинається чоло і відкопилені губи. Також він має аномально довгі руки, висять аж до колін. Десь рік тому в Касл-Року сталася велика пожежа, більша частина центру вигоріла, тому зараз шериф садить найбільших злочинців у Чемберлен і Норвей, але ні Ріджвік, ні Лапойнт не хотіли їхати туди засніженими дорогами о третій ночі, тому просто забрали Жубера в підремонтовану халупу, яка їм зараз править за відділок. — Вони заявили, що все через пізню годину й засніжені дороги, — сказав Брендон, — але я собі думаю, що тут дещо більше. Певно, шериф Ріджвік не хотів віддавати цю піньяту комусь іншому, перш ніж зможе сам по ній добряче вперіщити. Ну, менше з тим, Жубер проблем не створював — сидів собі на задньому сидінні, раденький що дурненький, ніби втік з якоїсь серії «Байок зі склепу», і — обоє присяглися, що це правда, — наспівував «Щасливі разом», стару пісню «Тертлів». Ріджвік передав рацією, щоб їх зустріли кілька тимчасових заступників. Він переконався, що Жубер надійно замкнений, а в заступників дробовики напоготові й удосталь кави, і вони з Лапойнтом вирушили знову. Поїхали на «Гоумленд» по фургон. Ріджвік одягнув рукавички, сів на такий поліетиленовий пакет «Гефті», що їх копи на місці злочину називають «ковдрами для доказів», і повіз фургон у місто. Він їхав з усіма вікнами відчи­неними і сказав, що у фургоні все одно смерділо так, наче в м’яс­ничій, де на шість днів зникла електроенергія. Ріджвік уперше нормально роздивився багажну частину фургона, вже коли направив на неї дугові лампи в міському автопарку. У комірках, розміщених на стінах, було кілька гнилих кінцівок. Був також плетений кошик, набагато менший, ніж той, що бачила я, а ще ящик з інструментами «Крафтсмен», повний різного грабіжницького наряддя. Коли Ріджвік відкрив кошик, то всередині виявилося шість пенісів, підвішених на джутовому шпагаті. Він сказав, що одразу зрозумів: це намисто. Жубер пізніше визнав, що часто вдягав його, вирушаючи на цвинтарні походеньки, а також висловив переконання, що, якби вдягнув під час останнiх, його б нізащо не спіймали. «Воно дає мені добру судьбу, — сказав він, і зважаючи на те, скільки часу пішло на те, щоб його впіймати, думаю, Рут, ти погодишся, що якась слушність у його словах є. Однак найгіршим був сандвіч на пасажирському сидінні. З-поміж двох шматків «вандер-хліба» вистромлювався, очевидно, людський язик. Він був щедро намащений жовтою гірчицею, яку люблять діти. — Ріджвік встиг вибігти з фургона, перш ніж виблювати, — сказав Брендон. — Це добре — поліцейські штату йому б око на сраку натягнули, якби він на речовий доказ проригався. З іншого боку, якби його не знудило, я б радше хотів, щоб його усунули з роботи через психічний стан. Невдовзі після світанку Жубера перевели в Чемберлен. Поки Ріджвік сидів, обернувшись назад, на передньому сидінні поліцейського авта й зачитував Жуберові крізь ґрати його права (уже вдруге чи втретє: у Ріджвіка, очевидно, кредо — методичність), той перебив його словами «може, зробив щось зле мамці-баті, очінь жаль». На той час за документами з Жуберового гаманця вони визначили, що він живе в Моттоні, фермерському містечку, яке межує з Чемберленом через річку, і як тільки Жубера надійно замкнули в новому помешканні, Ріджвік повідомив поліцейських Чемберлена й Моттона про те, що розповів Жубер. Повертаючись у Касл-Рок, Лапойнт запитав Ріджвіка, що, на його думку, знайдуть копи, які рушили в Жуберів будинок. — Не знаю, але сподіваюся, протигази вони не забули, — відповів Ріджвік. Одна з версій того, що вони там знайшли, а також зроблені висновки з’явилися протягом наступних днів у газетах, звісно, помалу наповнюючись деталями, але поліція й генпрокурор штату на момент, коли в перший день перебування Жубера в холодній зайшло сонце, досить чітко розуміли, що відбувалось у фермерському будинку на Кінгстон-роуд. Пара, яку Жубер назвав «мамка-батя», — насправді його мачуха та її законний чоловік — були, звісно ж, мертві. Уже кілька місяців, хоча Жубер постійно говорив, ніби «щось погане» сталося лише кілька днів чи годин тому. Він їм обом зняв скальп і з’їв більшу частину «баті». По всьому будинку були розкидані частини тіл, деякі вже гнилі й повні личинок, дарма що стояли морози, а інші ретельно засолені й замариновані. Більша частина заготовлених органів — чоловічі геніталії. На полиці біля сходів у підвал поліція знайшла десь п’ятдесят слоїків, у яких зберігались очі, губи, пальці та яєчка. Жубер був просто якимсь ентузіастом консервації. Також будинок був наповнений — у буквальному значенні — краденими речами, здебільшого з літніх таборів і котеджів. Жубер називає їх «моє добро»: приладдя, інструменти, спорядження для саду й городу, а також стільки спідньої білизни, хоч цілу крамницю «Вікторія Сікрет» забити. Судячи з усього, йому подобається її носити. Поліція досі сортує частини тіл, які Жубер назбирав під час своїх експедицій на розкрадання могил і які він отримав з інших видів діяльності. Вони вважають, що протягом останніх п’яти років він убив близько десяти людей, усе волоцюги, яких він автостопом підбирав у свій фургон. Брендон каже, що жертв може бути й більше, але робота в судмедекспертів іде дуже повільно. Сам Жубер допомогти не може, навіть не тому, що не говорить, а тому, що балакає забагато. Як каже Брендон, він уже зізнався в більш ніж трьохстах злочинах, включно з убивством Джорджа Буша. Здається, він вважає, що Буш — це насправді Дана Карві, той, що Жінку з церкви грає в «Суботньому вечорі в прямому ефірі». Він потрапляв у різні психіатричні заклади й виходив з них ще з п’ятнадцяти років, коли його заарештували за незаконний статевий акт із двоюрідною сестрою. Сестрі на той момент було два роки. Сам він, звісно ж, був жертвою сексуального насильства: його батько, вітчим і мачуха, очевидно, всі його грали. Як там кажуть? Сім’я,