Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Вони рушили в бік університету, а Владу вже було не до пар. Почало прояснюватися те, в чому він так сильно сумнівався. Він не поспішав бити на сполох, хоча б тому, що Марк тут, а Лєра в нього вдома. Дивно тільки, що трубку не бере.

59

Навчальний день закінчився, а Лєра не повернулася. Її відсутність насторожувала, адже без приводу вона ніколи не прогулювала заняття. Була круглою відмінницею, і для неї пропустити пару - справжня катастрофа.

Всі ці півдня юнаки обдзвонювали її номери, написали купу повідомлень у кожну соціальну мережу, але відповіді не дочекалися.

- Шкода, що немає номера Марка, - стиснувши зуби, промовив Влад.

Вони ніколи б не подумали, що одного разу їм це знадобиться. Здавалося, у них із Лєрою все добре, і нема про що турбуватися, але вони помилилися. Особливо, коли з'ясувалося, що у Марка дуже близькі стосунки з комендантом гуртожитку. А також, якщо врахувати, що саме йому Філіп з якихось причин дзвонив перед смертю, і саме в нього був номер бариги.

- Чуваче, ви ж не чужі люди, - не витримав Коля. - Але ти за рік так і не дізнався номер її хлопця. Або адресу.

- Так, не дізнався! - розлютився Влад. - Вона не любила про нього тріпатися.

- Класний ти брат, що я можу сказати! Може, прізвище його знаєш?

- Ні.

- Соцмережі?

- Колян, та я ні чорта не знаю! В соціальних мережах його немає, справжнє прізвище, виявляється, навіть Лєра не знала. Тепер я розумію, чому він так шифрується.

- Ким йому доводиться наш комендант? - несподівано втрутилася Аня.

- Мамка, - відповів Коля.

Влад, здивований такою заявою, підняв очі, адже вони не обговорювали такого.

- Ви теж бачили?

- Ага, - підтвердив друг. - Розумієте, що це може означати?

- Її треба терміново знайти.

- Може, нам із Яківною поговорити? - запропонував Коля. - Адресу дізнатися або хоча б телефон.

- Вона нічого не скаже, ви ж її знаєте, - безнадійно сказав Влад.

- Тому що ти, Владос, довіри не вселяєш.

- Та ну? - він криво посміхнувся.

- Як варіант, можна полазити в її тумбі, - розмірковував Коля. - Раптом Лєра записку залишила.

- Давно пора.

Коля підійшов до тумбочки Лєри, відкрив її та пробігся очима по полицях. На верхній - усілякі зошити та підручники. Серед цього добра він випадково помітив потерту чорно-білу фотографію, що так багато значила для брата й сестри. Крім них самих, там була їхня мама. Зроблено фото років десять тому, коли ці двоє були ще зовсім дітьми й дуже схожими. Вони посміхалися і виглядали майже як щаслива родина. Коля чув цю історію: того дня бабуся змусила їх сфотографуватися всім разом, щоб у дітей була хоч якась пам'ять про матір.

Коля сховав світлину на місце й втупився на другу полицю, де стояли різні засоби для догляду за шкірою та волоссям. Щось незвичайне привернуло його увагу. Тремтячими руками він узяв тест на вагітність і видихнув, побачивши там тільки одну смужку.

Коля, про всяк випадок, погортав блокноти, але не знайшов нічого важливого. Відчуття безвиході накривало його, немов густий туман.

- Коротше, я піду сусіда катувати, а ви робіть, що хочете, - попередив Влад і вийшов.

Залишилася остання надія на зв'язки Кості. Він давно працював на цих людей, мав непогану репутацію і міг знати багато чого. На щастя, він був у кімнаті. Сидів перед ноутбуком і відстрілював мутантів у віртуальному світі.

- Вирубай ту маячню, - з ходу кинув Влад.

- Що тобі треба? - Костя поставив гру на паузу і повернувся.

Влад увімкнув телефон, знайшов у переписці з сестрою єдину фотографію Марка і показав йому.

- Знаєш його?

Костя примружився.

- Начебто бачив. Хлопець твоєї сестри?

- Бери вище.

- Куди вже вище?

- Хто у вас головний у цьому наркобізнесі?

Тоді Костя зовсім вимкнув гру і встав зі стільця. Зрозумів, що намічається довга і неприємна розмова.

- Друже, я ж тобі казав, що не знаю. Працюю тільки з Мироном, а хто цим керує - поняття не маю. Ми просто пішаки.

- Чорт, - Влад важко зітхнув. - Нам треба терміново його знайти. Може, чув що-небудь про Марка Олександровича... Покровського? Прізвище не точне, але, можливо, це.

- Ні, в наших колах про нього не говорили.

- Шифрується, падла, - видав Влад і завис, коли йому прийшло прозріння. - Його може знати Мирон. Подзвони йому й домовся про зустріч.

- З глузду з'їхав?! - розлютився Костя.

- Чуваче, в мене сестра зникла. Мені потрібно його знайти, чорт забирай, чого б мені це не вартувало. Мені треба з ним поговорити. Я б сам подзвонив, але він мене слухати не стане. А ви з ним, ніби як, друзі.