Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-Мені, будь ласка, склянку води, - сказав Реніфат.

-Ви прийшли в пивний трактир, де подають найкраще пиво в місті, а також найкращі закуски до нього, і просите у мене склянку води? - зніяковів трактирник.

-Ну так... - сказав Реніфат - а тобі щось не подобається? - похмуро він подивився на трактирника, втомленими очима від недосипання.

-Ні-ні... - знітився трактирник - я ж це, просто поцікавився.

-Ну так цікався у кого-небудь ще - сказав Реніфат.

-Ну раз склянка води, то склянка води, нічого не маю проти... - трактирник заглянув за стійку, дістав з неї невелику глиняну склянку, потім взяв пляшку з водою, відкоркував її і налив склянку води мисливцеві.

-Скільки з мене? - поцікавився Реніфат.

-Не жартуйте так, пане мисливець, - сказав трактирник, - зовні він був бородатий, а зачіска така, ніби не відвідував цирульника з рік, або більше, - я за склянку води грошей не беру.

-Ну і славно, - відповів Реніфат, - він взяв у руки глиняну склянку, а потім випив воду, - у мене є до тебе питання.

-Задавайте, відповім, - делікатно відповів трактирник.

-Мені тут розповіли, що в твоєму трактирі часто з'являється якийсь «Торговець чутками», це правда?

-О... - Трохи забарився трактирник. - Я розумію, до чого ви ведете... Ви хочете дізнатися якісь чутки... Так, він дійсно відвідує мій трактир... Якраз скоро повинен бути тут.

-Хм, дивно... - сказав Реніфат. - У такому випадку я його почекаю.

-Вибачте, якщо це не моя справа, - сказав трактирник, - але ви виглядаєте дуже втомленим, до того ж, судячи з усього, у вас замучені очі.

-Так, це правда, недосипаю, - відверто сказав Реніфат, - нічого дивного для моєї роботи.

-Розумію вас, важкий тягар носите! - сказав трактирник - але безсумнівно завдяки таким як ви в цьому місті ночами стає трохи спокійніше! У всякому разі, немає більшого побоювання, що з якогось закутка на тебе вискочить вампір і висмокче з тебе всю кров!

Реніфат у відповідь на це посміхнувся, але промовчав. Ще трохи постоявши біля стійки, він сів за вільний столик неподалік від вхідних дверей, а потім став чекати торговця чутками. Через кілька годин, народ у трактирі дещо поменшав, нарешті всередину увійшов той самий «торговець чутками». Зовні він був невисокий, брюнет, з довгими вусами. На його обличчі було видно кілька зморшок, а на гомілці ноги висів ніж у шкіряному чохлі, одягнений він був у шкіряний нагрудник, сорочку і сині штани. Він вальяжно підійшов до стійки, де стояв трактирник, а потім замовив у нього пиво. Реніфат у цей час став чекати, поки той повернеться. Торговець знайшов затишний столик в кінці зали, ближче до стійки трактирника, а потім став пити своє пиво. Реніфат незабаром підійшов до нього.

- Я так припускаю, це тебе звуть «Торговцем чутками», - сказав Реніфат.

- Залежить від того, хто питає, - серйозно відповів торговець.

- Тебе питає мисливець, що перебуває на службі, тобі цього має вистачити.

-Ха-ха, - засміявся чоловік, від цього його вуса злегка заворушилися, - мені плювати, мисливець ти, бандит чи клятий священик, я кому попало свою інформацію не продаю, - потім чоловік взяв у руки кубок і почав пити з нього пиво.

-Я можу щедро тобі заплатити за потрібну мені інформацію, Фрідмунд, - сказав Реніфат. У відповідь на це Фрідмунд посміхнувся: - бачу, ти знаєш, як вести справи... Ну, то сідай. Реніфат сів за один столик з Фрідмундом.

-Пиво? - ввічливо запропонував Фрідмунд.

- Ні, я не п'ю, - відповів Реніфат.

- Головою чи що вдарився? А, я зрозумів... - сказав Фрідмунд. - Ти з тих, що всякою гидотою затягуються? А по тобі так і не скажеш.

- Ні, я не вживаю всяку гидоту, якщо ти про це, - відповів Реніфат, - мені моє здоров'я важливіше.

- Ось як, - посміхнувся Фрідмунд, - а навіщо тобі піклуватися про своє здоров'я, якщо ви мисливці, відома справа, щодня перебуваєте за крок від смерті?

-Це моя справа, - відповів Реніфат.

-Хах, як знаєш! - відповів Фрідмунд, - ну, за твоє здоров'я! - Фрідмунд знову взяв у руки кубок з пивом, а потім жадібно захлиснув його, - так що ти хотів у мене дізнатися?

-Мені потрібна інформація про графа Пілмінтайна, де він живе, куди ходить, загалом про його життя.

-Ха-ха - знову посміхнувся Фрідмунд - як офіційно... А навіщо він тобі?

-Звести давні рахунки.

-Цікаво... - сказав Фрідмунд - мабуть, справа справді серйозна... Ну добре, хай буде так, я тобі розповім. Бачу, ти чесний хлопець, а тому не вимагатиму плату авансом...

-І на те спасибі, - відповів Реніфат.

-Отже... - сказав Фрідмунд, - наскільки я чув, після того інциденту на міському бенкеті графа Пільмінтайна мало хто бачив. Того дня, якщо ти не знав, загинуло багато людей. Якийсь чорт у самому розпалі бенкету там взявся вовкулака, він розірвав на шматки бідну дівчинку, а разом з нею ще з десятка людей, включаючи стражників.

-Так, я про це в курсі, - сказав Реніфат, - мені потрібно знати, що з ним стало після цього.

-Хм... - задумливо промовив Фрідмунд, - ну, Пільмінтайн цей нібито продав родовий маєток своєї родини, обірвав усі колишні зв'язки і затишно влаштувався в передмістях Грейсбурга. Давно про нього нічого не було чутно з тих пір. Але як мені повідомляли деякі інформатори, він обзавівся сім'єю, зараз у нього є дружина і дитина. Він виховує його в любові і турботі. Це так, уточнення, на випадок, якщо у тебе дійсно є вагомі причини, щоб позбавити його життя.

- З цим я сам розберуся, - сказав Реніфат. - Передмістя Грейсбурга, кажеш? А з якого боку?

-Пригадую, він живе в будинку біля південних воріт міста, - сказав Фрідмунд, - ах так, ще у вихідні ходить до храму святого Беренберга, що на захід від головної площі, і молиться, чи то відмовляє там гріхи, чи то ще щось. Якраз сьогодні вихідний, а тому б'юся об заклад, він буде там.

-Дякую, Фрідмунд, - подякував Реніфат, - потім дістав з-під плаща важкий мішок із золотом і кинув його на стіл Фрідмунду. Той взяв у руки мішечок - судячи з ваги, там не менше сотні, - сказав Фрідмунд, - я стільки за цю дріб'язкову інформацію не вимагатиму. Тоді Фрідмунд дістав з кишені порожній мішечок, насипав у нього близько тридцяти монет, а потім кинув його в руки Реніфату, той спритно зловив мішечок, а потім поклав назад до себе під плащ.