Читати книгу - "Дотик"

Я так і не поїхала до шотландського Кінроса. Ох, Рубі, та мене аж тіпало від самої лише думки про урочистий в’їзд до цього містечка у всій пишності мого французького вбрання та моїх коштовностей. Це було б дріб’язковим актом. Я можу бути дурною, але дріб’язковою? Та ніколи й ні за що! Однак Александр звозив мене до Единбурга, бо Лі поїде туди в жовтні писати свою докторську дисертацію. А в Единбурзі я зустріла мою сестру Джин — вона тепер мешкає на Принсиз-стрит, і звуть її місіс Роберт Монтґомері. Я так і не забула, як погано вона повелася з Аластером та Мері, коли вони відвезли мене на поїзд до Лондона. Так, я простила її, але однаково це не те. Тому я попросила Александра запросити Аластера та Мері до Единбурга і поселити їх у розкішному готелі. То було велике глупство з мого боку, Рубі. Вони були як дві рибини, витягнуті з води, страшенно знічені і дуже боялися порушити етикет. І чому це ми творимо зло з найкращих мотивів? Хоча мушу сказати, що мені було приємно за них віддячити і втерти Джин носа — своїм званням леді. Александр каже, що її чоловік надто полюбляє компанію молодих хлопців і що про це вже знає увесь Единбург. Бідолашна Джин. Не дивно, що дітей у них так і немає. У неї грубі манери, і вона забагато п’є.

Нелл уже дев’ять років, а Анні вісім. У Нелл постійні шокуючі конфлікти з її наставником, який нездатен тримати її в рамках і більше не може її вчити, — вона переросла межі його знань. Анна виявила існування трьох дієслів: хотіти, грати і йти.

Китаянки проводять час у своє задоволення. Я потурбувалася, щоб у них було багато вихідних, і ці вихідні, коли ми в Лондоні, вони проводять або в музеї мадам Тюссо, або в зоопарку.

Мені шкода, що я мало бачила Лі, але він такий зайнятий! Хочу тебе порадувати: він закінчує університет з відзнакою першого ступеня. Лі — надзвичайно цікавий і чарівливий молодик, і прізвисько у нього, звісно ж, Принц. А яке ж іще? Бо разом із ним у Кембриджі навчалися багато його колишніх співучнів по школі Проктора.

Звісно, я напишу іще, але мені не терпілося якнайскоріше повідомити тебе про те, що ми повертаємося додому.

З великою любов’ю, Елізабет

ЧАСТИНА ДРУГА

1888–1893

Розділ 1

Двійко квітнучих дівчат

Новорічного дня 1888 року Нелл виповнилося дванадцять, і невдовзі після цього у неї почалися менструації. Оскільки у неї була батькова конституція — струнка та худорлява, то груди у неї були дещо недорозвиненими, і цей факт дозволив їй проігнорувати першу ознаку дорослості. Але настання регулярних менструацій ігнорувати було неможливо, особливо з такою матір’ю, як Елізабет.

— Ти більше не зможеш стрибати та бігати з колишньою легкістю, Нелл, — мовила Елізабет, намагаючись пригадати все, що казала їй Мері, коли у неї самої почалися менструації. — Віднині тобі доведеться поводитися, як молодій жінці, — більше ніяких пригод у шахтах і цехах, ніякого панібратства з чоловіками. Якщо тобі треба щось підняти з підлоги, то стулюй ноги і присідай усім тілом донизу. У жодному разі не сиди, розставивши ноги, і не теліпай ними в повітрі.

— Про що ти таке кажеш, мамо?

— Про скромну поведінку, Нелл. І нічого на мене так витріщатися.

— Це схоже на абсолютну дурницю! Мені треба сидіти, стуливши ноги? Не можна хвицати ними в повітрі?

— Більше не можна. Ти можеш вимазати свої підштаники.

— Але ж лише тоді, коли у мене місячні, — виклично заперечила Нелл.

— Ти ж не знаєш, коли вони в тебе можуть початися, — спочатку вони трапляються досить нерегулярно. Вибач, Нелл, але безтурботне дитинство скінчилося, — мовила Елізабет з металом у голосі. — Ти іще два роки носитимеш короткі плаття, але ти обов’язково поводитимешся, як молода жінка.

— Навіть чути про це не хочу! — театрально скрикнула Нелл. — Ти що — хочеш викреслити мене з таткового життя? Я ж йому як син!

— Ти — його донька, а не син.

Нелл уставилася на матір, і в душі її стало наростати відчуття страху.

— Мамо! Невже ти йому сказала про це?

— Цілком природно, що сказала, — відповіла Елізабет, змушена перейти до оборони. — Сядь, Нелл, будь ласка.

— Я не хочу!

— Коли Анна була немовлям, — почала Елізабет, долаючи небажання розкриватися перед дочкою, — я бачилася з нею менше, аніж належить матері, тому мені здавалося, що вона просто затрималася у своєму розвитку, а не є розумово відсталою. Саме ти сказала батьку, що з Анною щось не так, і тоді він здогадався, що Анна — розумово відстала дитина. І через це мені від нього добряче влетіло.

— Ти заслужила на це! — гаркнула Нелл.

— Так, заслужила. Але відтоді взяла за правило розповідати твоєму батькові про все, що трапляється з Анною та тобою.

— Ти — страшна людина!

— О Нелл, благаю тебе, поводься розсудливо!

— Це ти поводишся нерозсудливо! Ти просто хочеш зіпсувати мені життя, мамо! Хочеш розлучити мене з татком!

— Це — неправда, і це — несправедливо, — заперечила Елізабет.

— Та йди ти знаєш куди, мамо!

— Слідкуй за своїми манерами та своїми виразами, Елеоноро.

— Ага, я тепер Елеонора, еге ж? Так знай, що я відмовляюся бути Елеонорою! Мене звуть Нелл! — І Нелл, розлючено завиваючи, кинулася у захисток своєї кімнати.

А Елізабет лишилася — розгублена та спантеличена. «Вийшло зовсім не так, як я хотіла, — хіба я так само реагувала, коли Мері розповідала мені про мої менструації? Ні, я слухняно слухала і відтоді стала поводитися так, як мені наказала Мері. Чи була вона добрішою, аніж я зараз? Тактовнішою? Ні, напевне ні. Я точно пам’ятаю відчуття, наче мене прийняли до якогось таємного товариства, і тому високо цінувала своє членство в ньому. І чому це я припустила, що Нелл відреагує так само, як і я? Ми ж із нею зовсім різні люди! Я сподівалася, що стану її подругою, коли повідаю про жіночі таємниці, однак досягла тільки того, що налаштувала її проти себе. Невже вона не розуміє, що відтепер стала мішенню для чоловіків? Що кожного разу, коли вона піде туди, де багато чоловіків, вона наражатиметься на ризик збудити їхню цікавість у спосіб, про який дитина і знати не знає?»

Хоча Александр нічого їй не сказав, Нелл була надто розумною, щоб не помітити переміну, яка