Читати книгу - "І день як вимір нашого життя"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "І день як вимір нашого життя" автора Олександр Васильович Афонін. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Какая неба глубина! Ночь нынче удалась на славу. И полноликая луна Плывет спокойно, величаво. Белесых тучек хоровод, Круживший у луны доселе, Уплыл, расчистив небосвод Над маковкой мохнатой ели. Мир замер, наполняясь вдруг Такой звенящей тишиною, И в танце на последний круг Февраль пошел уже с весною. Пускай кружатся до утра Под звездным неба покрывалом. Зимы кончается пора, А для весны – ее начало! «Ну, вот и потянулась к завершенью…»
Ну, вот и потянулась к завершенью Вторая половина февраля. Зима дождит, словно прося прощенья За то, что слишком мягкою была. Земля, лишившись снежного покрова, Под зимним небом так черным-черна… Чуть-чуть потерпим, и в окошко снова Вербой пушистой постучит весна. «Зима повільно котить до весни…»
Зима повільно котить до весни, Хоч віжки віддає їй неохоче. Тому й такі сумні туманні ночі, Що в них блукають ще зимові сни. Та кожен день їй сили додає, І не важливо, сонце є чи хмари. У серці весняні буяють чари, І скоро весна візьме вже своє. «Дождем оплакивает ночь…»
Дождем оплакивает ночь Конец зимы, такой поспешный. Зима уходит нынче прочь В туман холодный, безутешный. Его услуги не нужны Весне, красавице беспечной. Она не жаждет тишины, Ей нужен теплый ветер встречный. Тот раздувающий пожар В небесной синей чистой дали… Нет, не соврал нам календарь: Пришла весна, как ожидали.
Ну, вот и потянулась к завершенью Вторая половина февраля. Зима дождит, словно прося прощенья За то, что слишком мягкою была. Земля, лишившись снежного покрова, Под зимним небом так черным-черна… Чуть-чуть потерпим, и в окошко снова Вербой пушистой постучит весна. «Зима повільно котить до весни…»
Зима повільно котить до весни, Хоч віжки віддає їй неохоче. Тому й такі сумні туманні ночі, Що в них блукають ще зимові сни. Та кожен день їй сили додає, І не важливо, сонце є чи хмари. У серці весняні буяють чари, І скоро весна візьме вже своє. «Дождем оплакивает ночь…»
Дождем оплакивает ночь Конец зимы, такой поспешный. Зима уходит нынче прочь В туман холодный, безутешный. Его услуги не нужны Весне, красавице беспечной. Она не жаждет тишины, Ей нужен теплый ветер встречный. Тот раздувающий пожар В небесной синей чистой дали… Нет, не соврал нам календарь: Пришла весна, как ожидали.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І день як вимір нашого життя», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «І день як вимір нашого життя» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "І день як вимір нашого життя"