Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

Нагадування для розвиненої душі

— Що ви мали на увазі, коли сказали: «Підручник Спасителя»? Це ж «Посібник Месії».

— Що так, що так — хіба не однаково?

Він почав збирати порозкидані довкола літака речі, наче настав час збиратися в політ.

Я гортав сторінки книжки. То була збірка афоризмів і стислих приписів.

Перспектива —

скористайся нею або облиш її.

Якщо ти звернувся до цієї сторінки,

значить ти забуваєш: усе, що

діється навколо тебе, не є

реальністю.

Подумай про це.

Пам’ятай, звідки ти прийшов,

куди йдеш, а передовсім — чому ти

створив халепу, в яку втрапив.

Пам’ятай, що конатимеш жахливою смертю.

Все це — добра підготовка, і ти дістанеш

від неї більше втіхи, якщо

зберігатимеш ці факти у своїй

свідомості.

А проте, сприймай свою смерть досить поважно.

Якщо ти сміятимешся дорогою до місця твоєї страти —

це, як на загал, буде незрозумілим для менш розвинених

створінь, і вони називатимуть

тебе божевільним.

— Ви прочитали оте — про втрату перспективи, Доне?

— Ні.

— Там говориться, що людина має сконати жахливою смертю.

— Це зовсім не обов’язково. Залежить від обставин. І від того, чи відчуває людина бажання залагоджувати справи.

— А ви конатимете жахливою смертю?

— Не знаю. В цьому не так багато сенсу, особливо тепер, коли я покинув те діло. Невеличке спокійне вознесіння — цього має бути досить. Вирішу за кілька тижнів: коли завершу те, заради чого прийшов.

Я сприйняв це за жарт — адже Дон не раз уже так жартував. Не знав я тоді, що він говорив про ті кілька тижнів цілком серйозно.

Я знову заглибився в книжку: мені здавалося, що саме такого знання потребує Вчитель.

Пізнавати —

це навчатися того,

що ти вже знаєш.

Діяти — це демонструвати,

що ти це знаєш.

Навчати інших — це нагадувати їм,

що вони знають усе так само, як і ти.

Всі ви — учні, виконавці,

вчителі.

Єдиний твій обов’язок

у будь-якому з життів — бути

праведним перед самим собою.

Бути праведним перед кимось або чимось іншим

не тільки неможливо —

це ознака фальшивості

месії.

Найпростіші запитання —

водночас і найглибші.

Де ти народився? Де твій дім?

Куди ти йдеш? Що ти робиш?

Замислюйся над цим

час від часу

і спостерігай за тим,

як змінюються відповіді.

Найкраще

ти навчаєш того,

чого найбільше потребуєш

навчитися сам.

— Річарде, вам наче мову одібрало, — сказав Шімода, так ніби йому кортіло поговорити зі мною.

— Еге ж, — озвався я> не полишаючи читати. Якщо ця книга призначена тільки для Вчителів, я не мав наміру відриватися від неї.

Живи так,

щоб ніколи не соромитись, як

щось сказане чи зроблене

тобою стане відомим

у світі — навіть, якщо ті відомості

будуть неправдиві.

Твої друзі

пізнають тебе краще

в перші хвилини зустрічі,

аніж твої знайомі зможуть

пізнати тебе

за тисячу років.

Найкращий спосіб уникнути

відповідальності —

це сказати: «На мені лежить

відповідальність».

Я завважив у тій книжці ще одну дивину.

— Доне, на сторінках немає номерів.

— Немає, — підтвердив він. — Просто розгортаєш її — і там саме те, що тобі потрібно.

— Чарівна книга!

— Ні. З будь-якою книгою можна так. Навіть із старою газетою, якщо читати досить уважно. Хіба не траплялося, що замислившись над