Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

     У дикій лихоманці, ми схопилися один за одного і дихали обопільними видихами. Палкими, гарячими, шаленими, як наші рухи. Дихали і тремтіли, аж поки не завмерли від задоволення. Вперше, я ошаліла настільки, що нахабно насолоджувалася тим, як Лео голосно і рвано видихаючи, кінчав, дивлячись прямо в мої очі.

    Подібне, виявилося найгарячішою картиною, яку бачила. Диявольськи сексуальною і "смачною".

    Підвівшись, я усміхнулася і притулилася до лоба Леонарда. Закрила очі і ввібрала гаряче тремтіння його тіла по краплі.

    — Або йдемо нагору, або їдемо до мене... — ковтаючи повітря ривками, в солодкому ознобі, продовжила: — Ми залишимо абрис на капоті чужої тачки, Леонарде.

    — Нічого, — хрипко відповівши, Лео повів губами вниз і залишив відчутні поцілунки уздовж моєї шиї. Діставшись назад до підборіддя, він підвівся і продовжив: — Крістіан переживе абрис твоєї апетитної попки на капоті своєї тачки, яку сам же і викинув сюди.

    Я посміхнулася. Відкрито і щасливо. Уперше розслабилася повністю і відкрилася.

    — Я розбестив тебе остаточно. Ти навіть не уявляєш наскільки сексуально виглядаєш, залишаючи абрис на чому завгодно. Потрібно було раніше привести тебе в цей... гараж, і наслідити всюди.

    Мій сміх став голосніше.

    — Ви, пане Кім-Гальяно, нахабно брехали, — вирішивши прийняти правила гри, я штовхнула Лео вперед, щоб плавно підвестися. — Якби я знала, що ви живете в гаражі, ні за що б не погодилася на стосунки. Навіщо мені хлопець, який ночує в мастилі і мазуті?

    Випрямившись, я потонула в глибокому цілунку. Палко відповіла на нього, але зупинилася і сіла зручніше на капот.

    — Те, що ти сказав... Я повинна зрозуміти. Ми дорослі люди. Тому я запитаю прямо, Леонарде. Ти ж не вирішив зупинитися і кинути... — я затнулася, намагаючись приховати почуття.

    Проте відразу ж підняла погляд, коли почула упевнену відповідь:

    — Батько поставив ультиматум, мон шері. Він хоче провести спільну вечерю зі мною і матір'ю. До Хі не прилетить. Він ніколи не міг контролювати сестру. Але натиснути на мене здатний через маму. Це його умова, щоб зупинити судовий процес. Він хоче примирення зі мною і готовий навіть прилетіти з Емілією в Нью-Йорк.

    — Почекай, — я зібралася з думками. — Так ти вирішив не ходити на цю вечерю, кинути мене...

    — Я не збирався кидати тебе...

    — Тихо! — я злостиво осікла його і приклала палець до пухких губ. — Ти сам почав двадцять хвилин тому штовхати промову про те, що псуєш моє життя і зробив помилку. Що я по-твоєму повинна була подумати?

    — Що я вирішив вибачитися, наприклад? — резонно відповівши, Лео підвів брову.

    Він посадив мене зручніше і заглянув в очі.

    — Ти дійсно так і подумала, — підсумувавши, упевнено випрямився і став одягатися. — Значить, треба їхати. Я був правий. Ти абсолютно мене не розумієш. У тебе в голові одна темна драма, де ти нікому не потрібна!

    — Та що ти! — розсердившись, я схопилася на ноги і з подвоєною швидкістю стала вдягатися. — Який кошмар, зустрічатися з істеричкою. Ти це хотів сказати?

    Закінчивши, я спустила спідницю уздовж стегон і взула туфлі. Шкода, це не допомогло, а Лео лише усміхнувся. Він мовчки обійшов мене, а потягнувши за край чохла, зняв його з машини повністю.

    — Ваш транспорт готовий, мон шері. У багажнику є декілька ваших речей. Тому заперечення не приймаються. Прошу в салон.

    Лео відкрив пасажирські дверцята і жестом запросив сісти.

    — Що відбувається, Кім-Гальяно? Я нічого не розумію.

    — Ми втікаємо, Катерино, — цілком серйозно відповівши, Лео підійшов і обхопив моє підборіддя. Тіло негайно відгукнулося на дотик і збунтувалося. Дивлячись в погляд навпроти, я розуміла, що вже готова на все.

    — Тікаємо далеко, і туди, де ні мене, ні тебе не наздожене минуле.

    М'яко обхопивши його руку, нарешті, вловила єдину тверезу думку в тумані пристрасті. Йому теж боляче. Можливо гірше, ніж мені. Адже мова не просто про зраду коханої людини. Мова про зраду рідного батька і біль матері.