Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Кохана майстра смерті, Олеся Лис 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохана майстра смерті, Олеся Лис"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохана майстра смерті" автора Олеся Лис. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91
Перейти на сторінку:

Кіан бореться з Гіллаганом, заганяючи його все ближче і ближче до саркофагу. Але покійний вчений досить спритно відбивається одним з кинджалів, витягнутим з власного тіла, і звідкись узявшимся палашем.

Мені важко встежити за всім. Парочка моїх наглядачів відмінно перекривають мені видимість. Часом я намагаюся вирватися, але вони, наділені потойбічною силою, без особливих зусиль повертають мене на місце. Серце від тривоги і страху стискається, я можу тільки молитися всім відомим мені богам, відчайдушно випрошуючи у них життя для коханого.

І, мабуть, вищі сили все ж дослухаються до мене, тому як мої охоронці в якийсь момент валяться на землю. Підіймаю очі і з полегшенням помічаю, що чоловік, загнавши Гіллагана до п'єдесталу, пронизує його тіло мечем та перекидає прямо в саркофаг. Але хоч божевільний учений і переможений, все ж заговореної проти нечисті зброї занадто мало, для того, щоб його заспокоїти. І ми обоє це розуміємо.

До мене наближається Мелінда і вручає другий ритуальний кинджал.

Один для Гіллагана. Другий для мене.

─ Що ти задумала? ─ гарчить чоловік і кидається до мене.

Але привид, струснувши руками, підіймає залишки армії Гіллагана. Вони, як і мої охоронці, після поразки свого ватажка, перетворились в звичайні трупи та валяються в різних позах на підлозі. Проте під впливом магії хранительниці мерці з новою силою кидаються на знайомого противника і відтісняють його подалі від гробниці.

─ Не бійся, вони нічого йому не зроблять, тільки затримають, ─ каже мені Мелінда, не відриваючи погляду від своїх солдатів.

Але я і сама бачу, що умертвіння зовсім не пручаються, а лише перешкоджають чоловікові дістатися до мене.

─ Ти знаєш що робити. Іншого виходу немає. Дій, поки не стало занадто пізно.

Кидаюся до саркофагу і, не витягуючи меч з тіла Гіллагана, штовхаю ритуальний клинок в серце божевільного ученого. Лише потім витягаю двуручник, який заважає закрити кришку, і за допомогою Мелінди штовхаю її на місце.

─ Пам'ятаєш, що робити? ─ цікавиться вона. ─ Я тобі уві сні все показала...

Зосереджено киваю, розрізаючи долоню.

Всі дії обряду без особливих зусиль виникають в пам'яті, і руни на кришці починають світитися. Другий кинджал стискаю обома руками і в останній раз дивлюся на чоловіка. Він проривається до мене, не шкодуючи нікого на своєму шляху, розкидаючи мерців, як кеглі, б’ючись з ними без зброї, повільно й неминуче наближаючись до мене. Але я не можу цього допустити. Не можу йому дозволити мене зупинити. Прощай, шепочу одними губами і доводжу ритуал до кінця.

Неймовірна легкість в тілі і відсутність болю одночасно радує і пригнічує. Ось тільки що я стояла біля саркофага, а тепер начебто витаю над ним. І хоча можу бачити повністю весь склеп, але приваблює мене лише одна картина. Кіан, впавши на коліна, притискає до себе моє тіло, намагаючись чи то затиснути і заговорити рану, то чи звернутися до мого духу… А може знову має намір торгуватися з Маннаном.

Його біль, його відчай, роз'їдає моє серце. Так хочеться спуститися до нього, втішити обійняти, але щось заважає, змушуючи залишитися на місці.

─ Привіт, ─ чую я поруч віддалено знайомий голос і помічаю біля себе... себе. ─ Ось ми і зустрілися, як окремі особистості, Аліна.

─ Айне? ─ здивовано запитую, і так знаючи відповідь...

Привид киває і теж кидає погляд на мого чоловіка.

─ Кохаєш його? ─ цікавиться, злегка схиливши голову набік.

─ Більше за життя! ─ відповідаю, не замислюючись.

Відчуваю, як ниє душа, споглядаючи за його стражданнями.

─ І я так кохала, ─ зітхає. ─ Але мій коханий загинув. Його вже не повернути.

─ Але ви можете зустрітися в палатах Лудда, ─ знизую плечима. ─ Лудд добрий і нікому не відмовляє в проханнях.

─ Ні. Тепер я частково пов'язана з твоїм чоловіком, ─ заперечливо хитає головою співрозмовниця. ─ З Джеррі ми більше не пара, з його боку зв'язок розірваний назавжди, і у нього тепер нова доля. А я з іншим не зможу бути разом, бо як і раніше повінчана з Джеромом.

─ Що ж тепер робити?

Мені щиро шкода свою другу половинку. Адже це насправді сумно. Бідолаха Айне ніколи більше не зустрінеться з коханим, і навіть переродившись, не зможе знайти собі пару.

─ Як що? Невже не зрозуміла, ─ дивується вона й каже кудись в сторону. ─ Мелінда, поясни їй.

─ Аліна, - дружина Гіллагана тут же виникає переді мною.

І звідки тільки взялася тут?

─ Айне залишається хранительницею після мене. Я вже всі свої сили витратила, і не можу більше доглядати за гробницею. Саме тому Гіл зумів вирватися. Мені пора в палати Лудда. Свою провину я спокутувала.

─ Але як же? ─ нічого не розуміючи, струшую головою. ─ А куди тоді я? Моя душа? Назад на Землю?

─ Назад... Але не на Землю, а до чоловіка, ─ посміхається Мелінда.

─ Прощавай, сестричко, ─ обіймає мене Айне. ─ Дякую тобі за все. Проживи своє життя за нас двох і не забувай ні мене, ні Джері.

─ Не забуду, ─ обіймаю її у відповідь. ─ І тобі спасибі велике за нове життя і кохання.

А в наступну мить мене немов закручує в темний вир, і груди розриває від нестерпного болю.

─ Аліно, дівчинко моя, ─ чую хрипкий голос чоловіка. ─ Прокинься. Будь ласка. Розплющ очі. Не залишай мене. Не треба... я так тебе люблю...

Кожне слово, кожне прохання, немов ножем ранить моє серце, вивертає навиворіт, знаходить відгук у змученій, переполовиненій душі. Я відчуваю його горе, як своє і від цього болить подвійно. Підіймаю немов свинцем налиті повіки і ледь чутно шепочу:

─ І я тебе люблю. Більше за життя…

1 ... 90 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохана майстра смерті, Олеся Лис», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохана майстра смерті, Олеся Лис"