Читати книгу - "Убік"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Піду заберу з машини тестувальне обладнання, — сказав Джо, рушаючи до дверей.
— П'ять центів, будь ласка, — заявили двері, коли він узявся за ручку.
— Заплати дверям, — звернувся Джо до Джі Джі Ешвуда.
Притягнувши оберемок апаратури з машини, він попросив скаута вшиватися.
— Що? — обурився Джі Джі — Це ж я знайшов її, вона — моя здобич. Майже десять днів я вистежував її поле, я...
Джо заперечив:
— Я не можу тестувати її в присутності твого поля, ти й сам це добре знаєш. Позитивне і негативне поля деформують одне одного. Якби це було не так, ми з тобою не займалися би тим, чим займаємося зараз.
Він простягнув руку Ешвуду, який невдоволено звівся на ноги.
— І залиш мені кілька монет. Щоби ми з нею змогли звідси вибратися.
— У мене є дріб’язок, — пробурмотіла Пет.— У сумочці.
— Ти можеш виміряти силу її поля через зменшення інтенсивності мого, — сказав Джі Джі — Я сотні разів бачив, як ти це робиш.
— Це інше, — коротко відповів Джо.
— У мене більше немає монет, — заявив Джі Джі — Я не можу вийти.
Зиркнувши на Джо, а потім на Джі Джі, Пет сказала:
— Візьми мою.
Вона жбурнула Ешвуду монету, яку той спіймав зі спантеличеним виразом на обличчі. Тоді спантеличеність поступово змінилася на вираз похмурої образи.
— Ти позбувся мене мов щеняти, — сказав він, кидаючи монету в отвір у дверях. — Власне, ви обоє, — бурмотів він, поки двері за ним зачинялися. — Я її знайшов. Це не бізнес, а якась безжальна війна, якщо... — його голос стих, коли двері врешті зачинилися. Настала тиша.
— Щойно ентузіазм Ешвуда вичерпується, — мовила Пет,— від нього майже нічого не лишається.
— З ним усе гаразд, — відповів Джо. Він почувався як завжди — винуватим. Але не надто сильно. — Врешті-решт, він виконав свою частину роботи. А тепер...
— Тепер твоя черга, — сказала Пет. — Так би мовити. Можна зняти чоботи?
-з Звісно, — Джо вже почав налаштовувати обладнання, перевіряти барабани та джерело живлення. Він тестував кожну голку, надаючи їй певного заряду та записуючи отримані результати.
— Душ? — запитала вона, акуратно відставивши взуття вбік.
— Четвертак, — пробурчав Джо. — Коштує четвертак, —- він поглянув на неї й побачив, що вона почала розстібати блузку.
— У мене немає четвертака, — додав він.
— У кібуці, — зауважила Пет, — усе безкоштовно.
— Безкоштовно?! — він витріщився на дівчину. — Це ж неможливо з економічного погляду. Невже вони можуть функціонувати так більше місяця і не збанкрутувати?
Вона й далі незворушно розстібала блузку ґудзик за ґудзиком.
— Наші зарплати вносять у спільну касу, а ми отримуємо все необхідне у міру того, як виконуємо свою роботу. Кібуц існує завдяки нашим спільним внескам. Власне, кібуц у Топіці приносить прибутки ось уже кілька років, разом ми вкладаємо більше, ніж забираємо звідти.
Розстібнувши блузку, вона зняла її й повісила на спинку стільця. Під блакитною блузкою з грубої матерії на ній більше нічого не було, і він побачив її груди: пружні й високі завдяки міцним плечовим м'язам.
— А ти впевнена, що хочеш цього? — запитав він. — Я про роздягання.
— Ти не пам’ятаєш, — відповіла Пет.
— Що саме не пам’ятаю?
— Що було, коли я не роздягнулася. В іншій версії теперішнього. Вона тобі не дуже сподобалася, тож я її знищила. Цього разу спробуємо так.
Вона граційно стояла перед ним.
— І що ж я зробив, — запитав він обережно, — коли ти не роздягнулася? Відмовився тебе тестувати?
— Ти пробурмотів щось на кшталт того, що містер Ешвуд переоцінив мій антиталант.
— Я так не працюю. Це не мої методи, — сказав Джо.
— Ось, — Пет нахилилася, і її груди гойднулися, подавшись уперед. Попорпавшись у кишені блузки, вона витягла згорнутий аркуш паперу й подала Чипу:
— Це з попередньої версії теперішнього, тієї, яку я скасувала.
Він прочитав написане, свій однорядковий висновок: «Генероване антипсі поле недостатнє. Нижче за стандартне. Жодної цінності у протидії здібностям сучасних ясно-видців». Далі був його кодовий знак — коло, розділене повздовжною лінією. Символ означав «не наймати». Його знали лише він і Ґлен Ранситер. Навіть їхнім скаутам значення цього символу було невідоме, тож Ешвуд не міг їй про це розповісти. Він мовчки повернув папірець. Дівчина згорнула його й поклала назад до кишені.
— Ти все ще хочеш мене тестувати? — запитала вона.— Після того, що побачив?
— Я притримуюся стандартної процедури, — відповів Джо.— Шість показників, які...
— Ти нікчемний і неефективний бюрократ, що сидить по вуха в боргах і не може навіть нашкребти достатньо грошей, щоб заплатити дверям, аби ті випустили його з квартири.
Її тон, нейтральний, але безжалісний, відлунював у вухах. Джо відчував, як ціпеніє та зіщулюється, а його обличчя буряковіє.
— У мене зараз важкий період, — сказав він. — Найближчими днями я знову стану на ноги. Можу взяти позику. У фірми, якщо буде потрібно, — він невпевнено підвівся, узяв дві чашки й два блюдця, налив кави із кавника.— Цукру? — запитав він.— Вершків?
— Вершків, — сказала Пет, досі боса й оголена до пояса.
Джо потягнувся до ручки холодильника, щоб дістати пакет молока.
— Десять центів, будь ласка, — заявив холодильник. — П’ять центів за відкривання дверей, п'ять центів :іа вершки.
— Це не вершки, — відповів Джо, — а звичайнісіньке молоко, — він даремно й далі смикав дверцята холодильника. — Один разочок, — попросив він, — присягаюся, я поверну борг. Сьогодні ж.
— Ось, — сказала Пет і штовхнула йому монету через стіл. — їй
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Убік», після закриття браузера.