Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Убік 📚 - Українською

Читати книгу - "Убік"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Убік" автора Філіп Кіндред Дік. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 64
Перейти на сторінку:
наступний місяць я намагалася зібрати статуетку докупи за допомогою сили волі. Думками я поверталася до того моменту, коли ще не розбила її, уявляла, якою вона була... це було жахливо. Аж раптом одного ранку я прокинулася — це мені навіть наснилося — а вона стояла ціла й неушкоджена, — Пет напружено схилилася до Джо Чипа, її голос звучав різко й рішуче.— Але мої батьки нічого не помітили. їм здавалося цілком нормальним, що статуетка ціла. Вони вважали, вона ііівжди такою і була. Лише я все пам’ятала, — дівчина посміхнулася, відкинулася на спинку стільця, взяла ще одну сигарету Джо й закурила.

— Піду заберу з машини тестувальне обладнання, — сказав Джо, рушаючи до дверей.

— П'ять центів, будь ласка, — заявили двері, коли він узявся за ручку.

— Заплати дверям, — звернувся Джо до Джі Джі Ешвуда.

Притягнувши оберемок апаратури з машини, він попросив скаута вшиватися.

— Що? — обурився Джі Джі — Це ж я знайшов її, вона — моя здобич. Майже десять днів я вистежував її поле, я...

Джо заперечив:

— Я не можу тестувати її в присутності твого поля, ти й сам це добре знаєш. Позитивне і негативне поля деформують одне одного. Якби це було не так, ми з тобою не займалися би тим, чим займаємося зараз.

Він простягнув руку Ешвуду, який невдоволено звівся на ноги.

— І залиш мені кілька монет. Щоби ми з нею змогли звідси вибратися.

— У мене є дріб’язок, — пробурмотіла Пет.— У сумочці.

— Ти можеш виміряти силу її поля через зменшення інтенсивності мого, — сказав Джі Джі — Я сотні разів бачив, як ти це робиш.

— Це інше, — коротко відповів Джо.

— У мене більше немає монет, — заявив Джі Джі — Я не можу вийти.

Зиркнувши на Джо, а потім на Джі Джі, Пет сказала:

— Візьми мою.

Вона жбурнула Ешвуду монету, яку той спіймав зі спантеличеним виразом на обличчі. Тоді спантеличеність поступово змінилася на вираз похмурої образи.

— Ти позбувся мене мов щеняти, — сказав він, кидаючи монету в отвір у дверях. — Власне, ви обоє, — бурмотів він, поки двері за ним зачинялися. — Я її знайшов. Це не бізнес, а якась безжальна війна, якщо... — його голос стих, коли двері врешті зачинилися. Настала тиша.

— Щойно ентузіазм Ешвуда вичерпується, — мовила Пет,— від нього майже нічого не лишається.

— З ним усе гаразд, — відповів Джо. Він почувався як завжди — винуватим. Але не надто сильно. — Врешті-решт, він виконав свою частину роботи. А тепер...

— Тепер твоя черга, — сказала Пет. — Так би мовити. Можна зняти чоботи?

-з Звісно, — Джо вже почав налаштовувати обладнання, перевіряти барабани та джерело живлення. Він тестував кожну голку, надаючи їй певного заряду та записуючи отримані результати.

— Душ? — запитала вона, акуратно відставивши взуття вбік.

— Четвертак, — пробурчав Джо. — Коштує четвертак, —- він поглянув на неї й побачив, що вона почала розстібати блузку.

— У мене немає четвертака, — додав він.

— У кібуці, — зауважила Пет, — усе безкоштовно.

— Безкоштовно?! — він витріщився на дівчину. — Це ж неможливо з економічного погляду. Невже вони можуть функціонувати так більше місяця і не збанкрутувати?

Вона й далі незворушно розстібала блузку ґудзик за ґудзиком.

— Наші зарплати вносять у спільну касу, а ми отримуємо все необхідне у міру того, як виконуємо свою роботу. Кібуц існує завдяки нашим спільним внескам. Власне, кібуц у Топіці приносить прибутки ось уже кілька років, разом ми вкладаємо більше, ніж забираємо звідти.

Розстібнувши блузку, вона зняла її й повісила на спинку стільця. Під блакитною блузкою з грубої матерії на ній більше нічого не було, і він побачив її груди: пружні й високі завдяки міцним плечовим м'язам.

— А ти впевнена, що хочеш цього? — запитав він. — Я про роздягання.

— Ти не пам’ятаєш, — відповіла Пет.

— Що саме не пам’ятаю?

— Що було, коли я не роздягнулася. В іншій версії теперішнього. Вона тобі не дуже сподобалася, тож я її знищила. Цього разу спробуємо так.

Вона граційно стояла перед ним.

— І що ж я зробив, — запитав він обережно, — коли ти не роздягнулася? Відмовився тебе тестувати?

— Ти пробурмотів щось на кшталт того, що містер Ешвуд переоцінив мій антиталант.

— Я так не працюю. Це не мої методи, — сказав Джо.

— Ось, — Пет нахилилася, і її груди гойднулися, подавшись уперед. Попорпавшись у кишені блузки, вона витягла згорнутий аркуш паперу й подала Чипу:

— Це з попередньої версії теперішнього, тієї, яку я скасувала.

Він прочитав написане, свій однорядковий висновок: «Генероване антипсі поле недостатнє. Нижче за стандартне. Жодної цінності у протидії здібностям сучасних ясно-видців». Далі був його кодовий знак — коло, розділене повздовжною лінією. Символ означав «не наймати». Його знали лише він і Ґлен Ранситер. Навіть їхнім скаутам значення цього символу було невідоме, тож Ешвуд не міг їй про це розповісти. Він мовчки повернув папірець. Дівчина згорнула його й поклала назад до кишені.

— Ти все ще хочеш мене тестувати? — запитала вона.— Після того, що побачив?

— Я притримуюся стандартної процедури, — відповів Джо.— Шість показників, які...

— Ти нікчемний і неефективний бюрократ, що сидить по вуха в боргах і не може навіть нашкребти достатньо грошей, щоб заплатити дверям, аби ті випустили його з квартири.

Її тон, нейтральний, але безжалісний, відлунював у вухах. Джо відчував, як ціпеніє та зіщулюється, а його обличчя буряковіє.

— У мене зараз важкий період, — сказав він. — Найближчими днями я знову стану на ноги. Можу взяти позику. У фірми, якщо буде потрібно, — він невпевнено підвівся, узяв дві чашки й два блюдця, налив кави із кавника.— Цукру? — запитав він.— Вершків?

— Вершків, — сказала Пет, досі боса й оголена до пояса.

Джо потягнувся до ручки холодильника, щоб дістати пакет молока.

— Десять центів, будь ласка, — заявив холодильник. — П’ять центів за відкривання дверей, п'ять центів :іа вершки.

— Це не вершки, — відповів Джо, — а звичайнісіньке молоко, — він даремно й далі смикав дверцята холодильника. — Один разочок, — попросив він, — присягаюся, я поверну борг. Сьогодні ж.

— Ось, — сказала Пет і штовхнула йому монету через стіл. — їй

1 ... 8 9 10 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Убік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Убік"