Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Аделіна

Відразу набираю подругу, мені потрібно з кимось поділитись останніми новинами.

- Розповідай! - Не териляче вимовляє Леся. - Він відмовився від шлюбу? 

- Ти знаєш, а він може не такий вже й придурок.

- Тобто так?

- Так, ми одружуємось! - Впевнено відповідаю.

- Я нічого не розумію! Як він тебе вмовив? Це ж Бойко, пришелепкуватий дурень. Ти забула?

- Він запевнив мене, що нам обом буде вигідно одружитись.

- Ти випадково не втюхалась в цього божевільного?

- Боже збав. Не вигадуй. Навіщо мені такі проблеми. 

- Сподіваюсь ти не потрапиш через нього в халепу. - Заключає Леся.

Я теж на це сподіваюсь. Це хороший план,  адже так зможу здихатись батька, та жити як сама того хочу. Якщо звичайно Денис дотримається слова і не буде заважати і плутатись під ногами. З розбещеним мажором я точно справлюсь, це не батько.

До весілля залишається тиждень. Приготуваннями займається Єва і Антоніна Макарівна. Я не дуже переймаюсь через цей маскарад, мене мало хвилює де і як буде все відбуватись. 

Весь цей час батько мене не зачіпав, він був занадто зайнятий інвестиціями майбутнього свата. Мачуха навіть вмовила його на дівич вечір. І мене мабуть вперше відпустили в клуб, раніше я тільки потайки туди втікала. 

Зі мною в клубі була Леся і дівчата з університету - Аня і Оксана. Наша зустріч не виглядала як дівич вечір, просто зібрались разом потанцювати і розслабитись. 

- Ліно, ти сьогодні приголомшливо виглядаєш! -Леся підморгує мені. Я була в міні спідниці, топі, який чудово підкреслює груди, взула масивні босоніжки на підборах і все це total black, і яскравий макіяж 

- От що значить дівчина прощається зі свободою. - Підбиває мене ліктем Аня.

Насправді я планувала туда потрапити після одруження. Але все одно не просто так вбралася. Я хотіла виглядати привабливо, притягувати погляди чоловіків, бо знала, що скоріш за все Денис сьогодні також буде в клубі. Він мав мене побачити саме в такому вигляді, щоб в нього язик не повернувся назвати мене сірою мишкою. Не те щоб це дуже мене задівало, але було не приємно.

Бойко не змусив на себе чекати і заявився з дівчиною, тримаючи її за талію, вони зайняти заброньований столик. Звичайно він мене помітив, я стояла біля бару, очікуючи коктейль. В його погляді відобразилась злість, він знервований, хоч не розумію чому, не я ж приперлася сюди з парою за тиждень до весілля.

Починає грати повільна музика і та парочка йде на майданчик. Знов будуть ці поцілунки до нудоти. Фу, огидно. Але він не звонить з мене очей. Це чудово. А тим часом якийсь симпатичний блондин запрошує мене на танцпол, звичайно я погоджуюсь. Ми рухаємося поруч з Денисом і його подружкою, так близько, що вони можуть мене почути.

- Ви хоч би поставилися так себе поводити на людях. І Денисе, взагалі то в нас за тиждень весілля, а ти посеред сотні людей лапаєш якусь дівчину. - Не розумію навіщо це сказала, але я хотіла трохи його розізлити. 

- Тобто <<у нас>> ? - Її зараз розірве від гніву. - Ти ж запевняв, що там якась сіра миша і мені не треба перейматись.

- Мілуся...

Більше я нічого не почула, бо пісня змінилась на ритмічну і я покинула майданчик. Після моєї репліки і вибухової реакції Мілусі я вирішила залишити парочку.

Повертаючись додому розмірковувала над тим, як би склалось моє життя якщо б я сама обирала чоловіка, чи була б я щасливою, чи сподобався б він моїй сім'ї, чи сильно ми б кохали один одного, цікаво. На обличчі з'явилась усмішка, бо знов згадала вираз Дениса, коли його подружка дізналась з ким він одружується, було смішно і це трохи мене забавляло.

- Приїхали. - Водій вже заїхав у двір і чекав поки я виберусь з автомобіля. 

Зайшовши в будинок, неочікувано  мене зустрів батько, я думала що сьогодні він буде в казино всю ніч, але він чомусь вдома. Його погляд мені зовсім не подобається.

- Нарешті ти прийшла! - Гирикнув він до мене.

- Ще наче не так піз...

- Повія! Ти знов ганьбиш моє прізвище. - Викрикує батько. 

- Що я... - Навіть не встигаю спитати в чому винна, відчуваю сильний удар по щоці, обручка на батьковій руки дряпає шкіру, мабуть буде слід.

- Вирядилась, як дешева дівка. - Знов удар.

Не встигаю оговтатись, як відчуваю на обличчі руку, яка розмахує помаду по обличчю.

- Погань! Доки ти Самсонова, не смій так вдягатись! Ти осоромила мене, якщо весілля не відбудеться, я власноруч тебе вб'ю. - І я йому вірю, батько зміг би це зробити саме зараз. 

Розумію, що не можу дихати, через здавлене горло, тримаючи мою шию батько підіймає мене у повітря, ось-ось і я  задихнуся. З усієї сили вдаряє мене об стіну, весь час не відпускаючи руки з моєї шиї. Намагаюсь відчепити його від себе, але не маю достатньо сили. Я починаю хрипіти, а ж тут він розуміє, що я майже не дихаю і просто відпускає мене як ганчірку. Після падіння провалююсь в темряву. 

Прийшовши до тями бачу Єву поруч.

- Я думала ти до ранку будеш спати.

- А котра зараз година? - Не розумію скільки я приходила до тями. 

- Перша ночі.

- Лише година пройшла. Що на нього найшло?

 - Йому подзвонив Денис, щось сказав і він примчався додому сам не свій. 

 - От козел, так і знала що придурки не міняються. - І що він наговорив батьку?