Читати книгу - "За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна"

— Допомога? — зі спини підійшов Вовк.

— Ні, дякую. Далі я сама.

— Добре, — чоловік трохи помовчав, але потім додав: — Не сердься на хлопців. Вони дуже старалися догодити тобі.

— Знаю.

Кивнувши, голова безпеки безшумно залишив операційну.

Розвернулася до пацієнта. Чоловік при свідомості лежав на столі й гіпнотизував стелю млявим поглядом. Жах. Навіть уявляти не беруся, що має пережити емоційно здорова людина, щоб так зламатися. Поклавши вказівний і середній пальці на лоб хлопця, я відправила його в глибокий сон. Поступово його м'язи повністю розслабилися, а дихання вирівнялося. Пройшлася по ньому уважним поглядом. Бідолаха справді виявився напрочуд гарним. Вік мені важко було б визначити, оскільки більшість тут довгожителі, а зовнішність залежить від генотипу і роботи тямучих людей, але чоловік явно молодий. Обличчя його пропорційне з яскраво вираженими високими вилицями, очі трохи розкосі, колір цікавого блакитного відтінку.

Дочекавшись, поки його ритм нормалізується, відтворила над тілом повну тривимірну проекцію Малюнка. Як завжди, для зручності розділила все на сектори та шари. Глибоко зітхнувши, прикрила повіки, щоб налаштуватися.

Десять, дев'ять... Відчула, як мої потоки наповнила Сила, і різко розплющила очі. Чорне полум'я — ось що побачив би в них сторонній спостерігач. "Божий погляд", - називав його тато, "Погляд диявола", - не погоджувалося з ним суспільство.

Довго думала, стерти пам'ять хлопцеві чи ні. Це щонайменше полегшило б його страждання і дало змогу почати життя з чистого аркуша, не озираючись на минуле. Примірявши ситуацію на себе, зрозуміла, що я б не зраділа такому сценарію. Тому лише приглушила яскраві спогади, нормалізувавши емоційний фон.

Розігнулася й подивилася на годинник. Ох! Три години! Чудовий результат. Раніше робота такої складності займала мінімум п'ять годин і забирала набагато більше сил. Задоволена результатом, потягуючись, підійшла до невеликого столика й одним махом осушила склянку води. Легкий присмак м'яти відмінно тонізував і освіжав.

Виглянула в коридор і, просканувавши очима блок, знайшла медбрата, що ніс пробірки.

— Джонні! Мені терміново потрібна комплексна дієтична вечеря номер три. На все про все в тебе є п'ятнадцять хвилин. Час пішов.

Наш новачок здригнувся, відвів очі й поспішив виконати наказ. І чого так лякатися...

Відчула сигнал від комунікатора. Вовк надіслав попередження, що на борту серйозні гості й наполегливо не рекомендував виходити з медичного блоку. Здивувалася, але надіслала коротку ментальну відповідь, що зрозуміла. Поки чекала медбрата, встигла зайти до чергових дівчаток-алхіміків і попередити, що сьогодні в нас велика вечірка. Нехай заздалегідь підготуються до завтрашньої облоги зомбі. Виходячи, помітила Джо, який поспішав до мене із замовленням. Спритний хлопчина, однак. Подякувавши, повернулася до себе.