Читати книгу - "Колобок у пастці науки, Оксана Павелко"

- Та яка вже тепер різниця, Чорнобиль чи твоє чаклунство? - махнув Мефодій - Ти ж, сусіде, парі пам’ятаєш? Я тобі диво-звіра показав? Гони тепер мої бабки. - почав посміхатися.

Захарич ще якийсь час подумав дивлячись на Колобка і кивнув головою.

- Будуть тобі твої бабки - відмахнувся Захарич - дай но тільки прийти до тями. Це ж мені тепер і випити буде страшно, і заснути напевно не зможу, через те що - тикає пальцем на Колобка - прийде уві сні, відведи господи, в страшному кошмарі.

- Ні, обіцяю не приходити, я взагалі не знаю де ви знаходитесь, а тим паче вночі, мені з моєї хатинки ні чого не видно, та і ходити я не можу, бо в мене немає ніг - заспокоював Колобок .

- О, дякую, прям з душі відлягло - підіграв сусід Колобкові, як малій дитині.

Мефодій тільки сміється.

- Гаразд, піду я вже додому, буду переварювати ваше шоу. - підвівся зі стільця.

- І бабки мої зелені мені наготов! - знову нагадав Мефодій.

- Та будуть тобі твої бабки! Задовбав вже! Бабки-бабки... Сказав же, дай прийти до тями! Я взагалі спочатку подумав, що в мене вже білочка, але ж колективної білки не може бути, правильно? А тим паче у Марфи, хіба що від Валідолу. І цей... Про оце диво більше ні кому поки що не говори, гаразд?

- А чому ні кому не казати? - поцікавився дід.

- Тому, що так треба. Ти ж дурний як пробка, хоч і є якісь зачатки підприємця. Все, потім розповім, мені самому подумати треба.

- Ну то добре, не буду поки що, а там видно буде. - розвів руками дід.

Захарич повернувся знову до Колобка, подивився на нього, потім на бабцю і хитаючи головою пішов геть.