Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

– Я думав у тебе краще смак. - Мене оглянули з ніг до голови, а я з побоюванням подивилася на Олівера, він стояв з кам'яним обличчям.

– Ближче до діла. 

– Гаразд-Гаразд! Ти все такий же, як і рік тому. 

Чоловік простягнув руку до дівчини й та віддала йому дві стрічки. 

– Я розповів не все. Складність цієї гонки полягає в тому, що руки напарників будуть пов'язані. Ти, - Це було мабуть адресовано мені, - Підійди до свого дружка ззаду і обійми його.

- Дружок у тебе в брюках. - Олівер трохи посміхнувся від того, що я сказала.

– Що? 

– Я не обійматиму його, і він зовсім мені не дружок. – Я глянула на Олівера, він дивився на того хлопця.

– Тоді ти станеш причиною через яку він програє! 

– Ми не програємо, Арчі! І не мрій! – Його звуть Арчі. Окей.

– Тоді підійди до нашого судді, хай зав'яже ваші руки.

– Тільки після вас! – Між цими двома сильна напруга.  

Арчі та його супутниця пройшли до свого байка і сіли на нього, до них підійшов суддя і зв'язав їхні руки. Олівер також пройшов до байка і теж сів на нього, я повторила за ним. Нам дали захисні шоломи чорного кольору і ми одягнули їх. Хоч якась безпека. Мені було дуже незручно обіймати цього диявола, та що поробиш. 

Гоночний трек був без снігу й льоду, це заспокоїло мене, я хвилювалася, що це буде настільки небезпечно. 

Коли наші руки були пов'язані, вийшло так, що Олівер тримав кермо, а мої руки заважали йому. 

– Поклади свої долоні поверх моїх рук! - Гаркнув Девіс.

Він злитися? Це я тут та, хто повинна злитися. 

– Добре. – Я невпевнено накрила його руки своїми, у нього холодні руки.

До старту залишилося три секунди, мені дуже страшно, тож я притулилася всім тілом до Олівера, потім вибачусь за це.

– Якщо тобі страшно, просто заплющи очі і поклади свою голову мені на спину! - я автоматично зробила все, що він сказав, не важливо, що я його ненавиджу, зараз в мене немає іншого варіанту.  

Почувся постріл, а за ним вереск шин, моє серце шалено б'ється, відчуття, що зараз вискочить. Я відчуваю, як швидко ми їдемо, мої руки синхронно рухаються з руками Олівера. Через якийсь час я трохи заспокоїлася, й звикла до швидкості, але очі так і не розплющила. За лічені секунди я відчула, як нас трохи повело у бік, далі я зрозуміла, що це нас підрізав Арчі. Він зробив це ще не один раз, я страшенно злякалася спочатку, але вже на раз п'ятий, як він це зробив я вирішила, що як тільки злізу з цього чортового драндулета дам йому ляпас. Олівер жодного разу його не підрізав, він грав чесно, на відміну від цього недоумка. Олівер натиснув на газ сильніше, я розплющила очі і зрозуміла, що ми обігнали тих двох і вже майже біля фінішу. І так! Ми приїхали першими!  

Як тільки нас відв'язали я зібрала всю лють в кулаки й попрямувала до Арчі, він посміхався, підійшовши якомога ближче я заліпила йому ляпас, сподіваюся в крайньому випадку Олівер мені допоможе.

– Курч... - тільки-но я його вдарила – Девіс замовк, а Арчі схопився за щоку.

– Ти взагалі з глузду з'їхала?! 

– Це я ще з глузду з'їхала?! Ми здається грали чесно на відміну від вас. Ти шість разів нас підрізав! Я вперше сиділа на цьому драндулеті, ти хоч уявляєш як мені було страшно?! Придурок! - Я розвернулась і підійшла до Олівера, він був трохи шокований.

- А вона не промах. – Сміється. – Прям, як твоя сестричка.

- Заткнися Арчі! Програв так мовчки. 

Олівер глянув на мене й схопивши за рукав куртки, повів за собою.